Крізь неймовірну загрозу для життя у вихідні в Луганську пройшли буковинські бійці Національної гвардії. Наші військові, які вже місяць перебувають в епіцентрі гарячих подій на Сході, героїчно вистояли і дали відсіч так званим cепаратистам.

У суботу ввечері сепаратисти взяли в облогу луганський військкомат, в якому перебували кілька десятків бійців з Буковини. "Колоради" вимагали у солдат скласти зброю і перейти на їхній бік. Буковинці у такій небезпечній ситуації продемонстрували гідність і патріотизм. Як відбувалося все, журналісту "МБ" розповів боєць Нацгвардії з Чернівців Олександр.

"Пішла черга з АК, потім пішла шумова граната"

У суботу ввечері хлопці перебували на вулиці Краснодонській, 6 – це луганський військкомат. Тут вони отримали наказ сідати в два автобуси та виїжджати до військової частини 3035. Проте вирушити їм не вдалося.
– Наші автобуси оточили сепаратисти, які приїхали на кількох машинах, – розповідає чернівчанин Олександр. – Вони зупинилися під КПП і сказали: "Рєбята, ліба ви здайотє оружиє, ліба ми вас тут ложим". Згодом "колорадоси" автобусами звезли звичайних луганчан – підлітків, мамочок із дітьми, бабусь. Я стояв з фронту, а інші наші хлопці стояли в тилу. Ми заявили, що зброю їм не віддамо. Довго пояснювали їм, що за це є кримінальна відповідальність, і ми продавати свою країну не збираємося. Тоді ці заявили: "Ми вам Адєссу нє прастім", обзивали нас "правасєкамі" і звинувачували: "Ви сажглі наших людєй, ми вам етого нє простім".

Ми оперативно почали будувати барикади: там були лавочки на бетонних стовпчиках, кожна вагою по 50 кг. Ми їх винесли, склали на вікнах військкомату. Тим часом сепаратисти увійшли в наші автобуси і покрали все: спальники, каремати, цивільний одяг, гроші. Ми залишилися голими – в одній формі. У цих дірках уже три доби ходимо…
Згодом почали лунати постріли з ПМ-3. Згодом пішла черга з АК-47 угору. І це все за дві-три секунди. Ми теж відкрили вогонь. Коли вони "бахнули" з ПМа, то не було навіть чути пострілу! Далі пішла черга з АК, потім пішла шумова граната, яку кинули наші бійці. Тоді сепаратисти відійшли. Через чотири-п’ять секунд почалася стрілянина по вікнах.

Під час стрільбища нам вигукували: "Мусора, б*ть. Сука, п*раси, вихадітє! Бандерлогі!". Підпалили перший поверх коктейлями Молотова, але наші хлопці швидко погасили вогонь. Хоча у нас не було вогнегасників, бо залишилися в машині. "Сепарюги", сволота, вогнегасники в нас теж забрали…

Потім від дороги вони зайняли аптеку. Була стрільба з автомату Калашникова – я добре чув глухі й тупі постріли. Була ще невідома гвинтівка… Це точно була не СВД, бо ми забарикадували вікна від дороги сейфами з товщиною стінки 2 мм. Куля СВД не змогла би так розчавити дві стінки сейфу. Вони стріляли з чогось незрозумілого: кулі великі, сейф "прошитий", як масло ножем. Ми думаємо, що то не наша, не українська зброя. Навряд чи вони могли таку викрасти в СБУ…

"Вони ставили перед собою "живий кордон" із мамочок з дітьми"

– Пізніше вони захотіли переговорів, – продовжує Олександр. – Сепаратисти повісили білий прапор. Кричали нам: "Пєрєгавори, пєрєгавори…". Ми, звісно, на це не повелися, бо відразу зрозуміли, що це – блеф. Нам дали команду припинити вогонь. Тоді сепаратисти підійшли до вікон і вимагали поговорити з нашим командиром. Говорили з ним через двері. Переговори тривали довго. Тим часом інші люди з їхнього боку підпалили ще один поверх військкомату. Але наші хлопці знову загасили вогонь.

Снайперів дуже багато було. Один мінус – це те, що ми не могли вести вогонь конкретно по них, бо вони ставили перед собою людей – так званий "живий кордон" із мамочок з дітьми. Коктейлі Молотова кидали підлітки. Стояли і щось вигукували нам і люди старшого віку. І стріляти в цих людей не можна: хто би то не був, але вони ж неозброєні.

Серед них було дуже багато поранених, тому вони й захотіли переговорів. Це була десь 20.30. Їхній головний вигукував: "Рєбята, у нас уже трі трьохсотих і адін двухсотий". Якщо розшифрувати, це означає, що три поранені та один загиблий.

З нашого боку був один поранений. Цей хлопець, прапорщик – із луцького батальйону. Він був без зброї, на четвертому поверсі. Ми всіх, хто був без зброї, сховали туди, в безпечніше місце. Хлопець отримав травму від своєї необережності: з цікавості висунувся у вікно. Не треба було цього робити! Ми дали їм вказівку лежати на підлозі, допоки стрілянина не закінчиться. Всі наші бійці, попри коментарі в Інтернеті, мовляв, вони "шмаркачі" 18-річні, дуже правильно працювали. Ці "шмаркачі" хоробрі: два чернівецькі строковики подавали і заряджали нам патрони! Всі чернівецькі живі й здорові.

"Спимо на бронежилетах, на касках"

– Останні дві доби проживаємо в жахливих умовах. Але ми вже звикаємо, – каже Олександр. – Спочатку було важко морально витримати оту стрілянину, бо перед тим ми дві доби не спали: приїхали зі служби, а тут відразу таке…

В яких умовах живемо? Гірше може бути тільки землянка. Закинуте приміщення. Нам підвезли чотири матраци на 12 людей. Спимо на бронежилетах, на касках… Подушок немає. Помитися ніде, шкарпеток немає – все вкрали.
Найбільше нас шкребе "кішка" за те, що волонтери збирали нам одяг, гроші й харчі, а сепаратисти там просто пограбували все. Жаль людських грошей.

Ось десантники зі Львова – красуни. Пацани їздять на БТРах по блокпостах, де стоять сепарюги і нахабно чіпляють скрізь українські прапори. Кричать: "Слава Україні!". Я вам кажу: за душу бере, сльози на очах з’являються!
Після того, що ми пережили третього травня, зараз тут спокійніше. Готові зараз хоч у полі спати! Батько одного знайомого військового колись пройшов Афганістан, ми з ним куми. Він каже татові: "Тепер, тату, я розумію, як ти Афган проходив". Батько заперечив: "Вам, сину, було складніше. Тому що, коли ми були в Афгані, ми мали сектор – куди стріляти. А ви були в коробці". Якщо афганець нам таке сказав, то ми тільки зараз починаємо розуміти, в якій опинилися ситуації.

У всіх хлопців бойовий настрій, всі нормально почуваються. Намагаємося трохи розслабитися. На жаль, з їжею проблеми. Палимо багаття в полі. Знайшлися далекі родичі, через ті блокпости принесли щось поїсти. Бо сухий пайок, який у нас зберігся, прострочений ще торік. Ось учора купили буханець хліба і кілька звичайних сосисок – таких, як для хот-догів. Учора ми їли перлову кашу. Знайшли дві банки телячої тушенки. Це не біда. Головне, що живі. Як не буде взагалі що їсти, тут слимаків багато. Французи ж їдять.
Микола КОБИЛЮК

Як допомогти нашим військовим у Луганську?

Банківські реквізити

Одержувач: Благодійний фонд допомоги співробітникам та ветеранам органів внутрішніх справ Чернівецької області.
Реквізити отримувача: Р/р 26001051609916 в Чернівецькій філії Приватбанку
МФО 356282
Код 21415484
Призначення платежу: благодійна допомога.

Телефони "Волонтерського руху Буковини": 0500517762 (Жанна), 0502535114 (Олена), 0506695710 (Олена) та 0507849336.