Ситуація на Сході змінюється ледь не щохвилини, проте донеччани до останнього сподіваються: до ескалації конфлікту це не призведе. А тих, хто є прибічниками приєднання до Росії, багато хто вважає "цілком неадекватними".
Десяток міст Донбасу останні дні переживає доволі тривожні події: проросійські активісти з "колорадськими смужками" захоплюють державні й силові приміщення, блокують військову техніку. Виходити на вулицю в райцентрах, кажуть, безпечно. Але відкрито заявляти про свої погляди прихильники унітарної України не беруться. Бо лячно.
"Тут війна на порозі, а вони м’ясо смажать"
У середу Інтернетом поширилась інформація про те, що в Краматорськ заїхали п’ять БТР-ів з триколорами.
Водночас у місті на всі ці події реагують по-різному: місцеві журналісти розповіли, що поляризація думок відчутна, але проросійські настрої переважають.
– Люди в нас безстрашні, спокійно пересуваються містом, – розповідає "МБ" журналіст видання "Новости Краматорска" Ольга ЮРАСОВА. – Діти до школи ходять, паніки немає. Але прибічники єдиної України побоюються відкрито проголошувати свої думки.
– Учора купа роззяв поприходила до аеродрому, – продовжує журналіст. – Навіть дітей з повітряними кульками із собою брали, шашлики смажили... Тут війна на порозі, а вони м’ясо смажать, спиртне розпивають… Тобто тут відбувається повний сюрреалізм. Але паніки в місті немає. Більшість людей – прибічники "Донецької республіки": жінки, які незрозуміло чому постійно і скрізь тягнуть із собою дітей, чоловіки з робітників, молодь, чимало пенсіонерів. Тих, хто підтримує унітарність України, значно менше.
Всі ходять містом із георгіївськими смужками. У суботу, коли почався штурм нашого міського відділу міліції, бачила на власні очі, як наші міліціонери теж пов’язали на форму "колорадські" смужки. У нас нині немає людей, які би відкрито заявляли про свої проукраїнські погляди. Це дуже небезпечно зараз у Краматорську. Ніхто не ризикує виходити на вулицю з українською символікою.
Мені важко щось прогнозувати щодо ситуації. Ми лише сподіваємося, що переговори відбудуться мирно і якось все це заспокоїться.
Це можна назвати "днем відкритих дверей психлікарні"
Трохи спокійніше нині в Донецьку: тут на четвер навіть оголосили проукраїнський мітинг, на якому очікують до 20 тисяч учасників. Журналіст видання "Донецька правда" Сергій СУХОБОК каже, що у місті проросійські погляди імпонують хіба що "неадекватним".
– Я проводив так зване "польове дослідження": вийшов поспілкуватися з людьми поблизу Донецької ОДА – не з тими, які мітингують за "Донецьку республіку", а тими, які просто проходили повз, – каже Сергій. – Можу сказати, що переважна кількість не підтримує цей заколот. Вони не можуть зрозуміти, чому ті стоять, які в них вимоги та яка їхня подальша мета. Донецьк дуже налаштований на мирний розвиток подій. Кров нікого не влаштовує, тому більшість людей вкрай негативно ставиться до проросійських активістів.
– Я ходжу туди щодня, – каже журналіст. – Це можна назвати акцією "день відкритих дверей місцевої психлікарні". Ось учора був там. Почув звернення, ухвалене "Донецькою народною республікою". До кого це звернення було, чесно кажучи, я так і не зрозумів. Але воно вміщувало чудовий пасаж: мовляв, Парламентська асамблея Ради Європи, прийнявши резолюцію проти Росії, запровадила на території Європи "фашистську диктатуру". Ось це – рівень вимог цих людей. Це їхній інтелектуальний рівень! Зрозумійте, людина при здоровому глузді такого не вигадає. Я підходжу до одного з них, запитую: "А що ж таке федералізація?", а він навіть на "хлопський розум" це пояснити не може!
– Чому центральна влада так легко погодилася на ідею децентралізації та передання повноважень формування бюджетів знизу? Бо якщо це справді станеться і бюджет почне формуватися з кожного селища, кожного міста, тоді Донецька область виявиться банкрутом. Не буде державних дотацій! А 200 тисяч шахтарів залишаться без роботи та засобів існування. Помножте цю кількість на членів сім’ї, додайте сюди кількість співробітників фірм, які займаються забезпеченням поставок для підприємств, а також закупками вугілля. Це кожен третій житель Донбасу. Але ніхто ж цього не розуміє! І коли ти починаєш це пояснювати, на тебе дивляться, наче на ідіота, і кажуть: "Нє, це ми годуємо всю Україну", – розповів журналіст.
Микола КОБИЛЮК
опитування
Що нам робити з Донбасом?
Олександр, підприємець:
– Мені прикро, що таке відбувається в Україні. Але, як кажуть, пішла корова, то пішло би й теля – тільки би було вже спокійно. Якщо ті люди так хочуть до Росії, то хай ідуть! Якби не вплив Росії і не їхні олігархи, то це все давно вже би забулося.
Ігор, громадський діяч:
– Я – за цілісність народу, держави і духу. Я знаю, як із цієї ситуації вийти, але не скажу, бо мене неправильно зрозуміють. Перше – ми повинні згадати своє коріння, хто ми є і яка наша місія, а потім маємо зрозуміти, де ворог. А насправді він вселився в нас самих.
Зоя, підприємець:
– До окупації ставлюся дуже негативно. Віддавати Донбас Росії не можна, бо це наша земля, і там проживають наші люди. Ми повинні боротися за них до кінця. Влада має ухвалити рішучі рішення, щоби здолати ворога.
Думки
Олександр ПАЛІЙ,
політолог:
– Від цих подій на Донбасі нам слід очікувати дуже серйозної боротьби з ворогом. Нам дуже шкода залишати там людей – хороших дуже багато. А по-друге, якщо Росія забере собі щось одне, то на цьому не зупиниться і захоплюватиме інші території нашої країни. Тож прогнози у мене невтішні: боротьба може бути жахливою і тривалою.
Ігор БУРКУТ,
політолог, історик:
– Різні регіони в житті нашої держави мають певне значення. Донеччина є тим місцем, де сконцентроване металургійне та хімічне виробництво, що дає чималий дохід бюджету. Крім цього, тут є шахти, а в умовах залежності України від енергоносіїв наявність власних джерел енергії дуже важлива.
Те, що відбувається нині на Сході, – це пряма російська агресія, замаскована нібито під волевиявлення донеччан, які, мовляв, хочуть бути в Росії. Та перед подіями було проведено соціологічне опитування, яке показало, що понад 67 відсотків людей виступає за те, щоби жити в єдиній Україні. Тобто не більше третини донеччан готові активно чи пасивно підтримувати сепаратистів. Але російське керівництво поставило собі за мету знищення української державності. Путін хоче увійти в історію, як Петро І чи Катерина ІІ, – "федератєлєм зємєль русскіх".
