Заручники Путіна

З Криму люди потроху виїжджають на велику Україну, в магазинах починається ажіотаж довкола продуктів, а півостровом ходять найманці-бойовики.

Ми поспілкувалися з кримчанами, які не бігають із квітами до путінських окупантів і не відсиджуються у квартирах. Тобто з тими, хто ще здатний там мислити критично.

"Люди розгублені, бо Україна не може їх захистити"

– Зараз ситуація складна, оскільки є рішення про приєднання до Росії, – каже журналіст Володимир ПРИТУЛА. – Воно вже вступило, як кажуть керівники уряду і парламенту, в силу. Призначений референдум, і зараз дуже активно працюють російські структури. Я бачив на вокзалі багато людей, які хочуть виїхати. Вже зараз є там і кримчани, є й ті, які відпочивали тут. Деякі рейси в аеропорту скасували, в деяких напрямках ще ні. Також видно ажіотаж навколо закупівлі продуктів в супермаркетах і знімання грошей в банкоматах.

Кримські татари і люди, які не хочуть визнавати нової кримської влади, почувають себе пригніченими і залишеними напризволяще.

– Таке почуття є у багатьох, – продовжує Володимир Притула. – Я розмовляв з багатьма кримськими татарами. Вони розгублені не стільки тим, як це все чиниться брутально і зухвало, настільки тим, що Україна не може їх захистити.

"Буде два мільйони заручників"

Редактор газети "Кафа" з Євпаторії Ірина ПРОКОПЮК вважає, що відхід Криму до Росії – питання часу. Каже, що з редакції почали звільнятися люди і переїжджати на континент.

– Вважаю, що референдум буде 16 березня, – каже Ірина Прокопюк, – але він нічого вже не вирішує, бо ще до референдуму Росія заявила, що вона прийме Крим до своєї федерації.

Зараз закликали всіх кримських татар бойкотувати цей референдум. Але мені здається, що насправді десь відсотків 60 жителів Криму все ж таки проголосують за Росію.

Київ уже не зробить нічого. Нікому не потрібна Третя світова війна. Хай ці два мільйони мешканців Криму, які вже тут живуть, стануть заручниками плану Путіна. Так, нам буде погано, лише би не було Третьої світової. Це моя власна думка. Сьогодні звільнилася одна журналістка. Сказала, що їй почали надходити погрози. Вона з чоловіком порадилася, просто зараз прийшла, розрахувалась. Каже, що намагатиметься їхати додому в Донецьк. Я вважаю, що у найближчі дні звільняться всі журналісти. Не знаю, чи відпустять наших солдатів. Там же не одна частина була. Тих, хто здався одразу, відпускали, і вони поїхали з Криму. А тих, хто сказав, що не здається, будемо підтримувати, носити їм їжу. Але це реально облога бандитів. Військових блокують п’ять БТРів. Поруч палять багаття "козаки", співають і танцюють. Але вони танцюють лезгинку. Що ж це за такі "козаки"?

"Плачу, бо розумію, що ми нічого не можемо зробити проти Росії"

Аліме Абієва разом із братом та батьками проживає у містечку Старий Крим. 22-річна дівчина працює у рекламному відділі місцевої телекомпанії АТР. Каже, що її родина з Криму не їхатиме, бо немає куди.

– Мої батьки народилися після депортації, але моїх дідусів та бабусь виселяли у 1944 році, – розповідає кримчанка Аліме АБІЄВА. – Зараз ходять люди по домівках, просять паспорти та забирають їх, кажучи, що повернуть на референдумі. Я та мої рідні не збираються на нього йти. Референдум це так, для "галочки". Ми всі розуміємо, що без нас все вирішено. Багато кримських татар вирішило їхати з Криму, щоби не жити у складі Російської Федерації. Я поки що залишатимусь тут. Тут вся моя родина і наш будинок. Мій батько будував його півжиття. Колись кримські татари вже були змушені залишити свої домівки. Не хочеться, щоби це повторювалося. У мене всі спогади пов’язані не тільки з домом, але і з моїм маленьким містом Старий Крим, з Кримом загалом.

Ми не вважаємо, що українці чи Україна нас зрадили. Я зараз плачу, бо розумію, що ми з вами нічого не можемо зробити проти Росії. Дякую за це нашому "президенту, який живий", який руйнував нашу країну не один рік.

Вчора я разом зі своєю подругою плакала, бачачи на каналах М1 та М2 напис "Едина країна – бир девлет". Це кримсько-татарською. Так підтримку нам висловлюють українці зі всієї країни. Я дякую вам усім. Дуже шкода, що ми разом із вами об’єднуємося за таких умов.
Зараз думаю, що буде з людьми, зокрема з тими, хто проти входження до РФ та не мовчить про це. Чому ми повинні незаконно від’єднуватися від України?

Це тягне за собою багато проблем для населення: документи, нове законодавство, що робити з юристами, які вчили кодекси України, що з вчителями української мови та літератури? До того ж, ми залежні від України – вода, електроенергія... А головне, що Росія – країна, яка постійно хоче війни, постійно комусь не дає спокійно жити. Я не хочу бути громадянкою держави, яка окупувала Крим.

Ми всі розуміємо, що Путіну не потрібні два мільйони "голодних", він не для того нас до себе "забирає", щоби забезпечити красиве життя. Він росіян своїх спочатку би забезпечив.

Є люди, які, на мій погляд, взагалі не бачать далі свого носа. Вони думають тільки про те, що прийде Путін, підвищить їм пенсії і "завалить" газом. Люди ж, у яких бізнес, які бачили, як живуть росіяни в селах, розуміють, що Росія – далеко не рай.
Михайло Салітра