38-річний італієць Альберто Б’янке живе в Україні три роки
Чоловік приглядається до нашої країни – хоче відкрити бізнес. Українською мовою спілкується вільно – каже, що навчили його наші дівчата.
"Україна мені дуже подобається, – зізнається Альберто. – Тут можна багато робити, а через три-п’ять років в Україні буде краще. Я в це вірю. Думаю, що всі ваші проблеми невдовзі зникнуть. Відкриються нові горизонти. Якщо мені все вдасться, мої друзі-італійці теж приїдуть сюди, щоб вкласти гроші.
Ваша система відрізняється від європейської. Але тим, хто хоче, працювати в Україні можна. Найголовніше – поважати людей і любити роботу. Маю тут обмежене коло друзів та знайомих, яким довіряю. Мені важливо, щоб людина була професіоналом і відповідала за свої слова. Щасливий, що такі люди мене тут оточують.
"Іноземцям потрібно допомагати"
Альберто зізнається, що зіткнувся і з певними проблемами в Україні.
– Багато хто хоче обманювати іноземців, – говорить італієць. – Європейцям, які приїжджають в Україну, привозять гроші і щось хочуть тут робити, потрібно допомагати. Та з цим у вас проблеми. Вашій владі та й звичайним людям потрібно зрозуміти, що сюди приїжджають не обов’язково мільйонери. Можливо, людина у Франції, Німеччині чи Італії продала квартиру або й все своє майно, щоб тут розпочати життя з початку. Тому таким людям потрібно допомагати, а не створювати бюрократичні перепони, водити "за ніс" чи обкладати захмарними податками. Хоча є у вас таке поняття, як "хабар". Іноді це значно полегшує справу.
На запитання, як ставляться в Італії до українських заробітчан, Альберто відповідає, що йому їх дуже шкода.
– Вони постійно хвилюються за свої сім’ї, дітей, – говорить чоловік. – У багатьох кредити, борги, які потрібно віддавати. А вдома залишилися батьки, які отримують мізерну пенсію. Дуже шкода, коли мама далеко, а діти за дві тисячі кілометрів від неї. Спілкуються лише через Skype чи телефон. А життя у нас одне. І так у розлуці воно минає, розпадаються сім’ї. Вашій країні з цим потрібно щось робити, щоб ці жінки могли заробляти вдома.
"Найгарніших жінок бачив тут"
– Загалом ваші жінки просто чарівні, – говорить Альберто Б’янке. – Найгарніших я бачив саме тут, в Україні. І що важливо: характер в українок набагато м’якший, ніж у європейських жінок. Ваші жінки дуже поважають чоловіків. Та тут я бачу певну проблему.
Ваші чоловіки не поважають жінок. Дуже мало приділяють їм уваги. Якщо чоловік не поцілує жінку, не скаже їй гарне слово, комплімент, вона зів’яне. Це маленький секрет, але цей секрет потрібно знати. Тому раджу українським чоловікам почати цінувати своїх прекрасних жінок!
І ще одне. Жінка теж має відпочивати. Чоловікам потрібно більше довіряти своїм жінкам, а не тримати їх, як собак на ланцюгу. Якщо їм більше довірятимете, вони більше дадуть вам ніжності та любові, будуть щасливими.
"У Чернівців великі перспективи"
Альберто у захваті від Чернівців. Каже, що навіть знає історію нашого міста.
– Особливо мені подобається центр Чернівців, – говорить чоловік. – Вважаю, ваше місто буде ще більшим, у нього великі перспективи, адже знаходиться воно неподалік кордону. Тут можна багато робити. Ще подобається, що Чернівці – зелене місто. Наприклад, у Мілані чи Турині немає безкоштовних парків, де можна прогулятися з дітьми чи сім’єю. А у вас є кілька чудових парків, до того ж потрапити туди можна безкоштовно. Цінуйте це!
Та є певні моменти, які мені здаються дивними. Скажімо, ваші ціни. У Європі я купую кілограм борошна за 50 євроцентів (12 гривень), і у вас, вирощене на вашій землі, борошно коштує так само. Це при тому, що доходи ваших людей значно нижчі. Якщо скажімо, людина отримує пенсію 1000 гривень, то скільки борошна вона зможе купити? А їй же ще потрібно лікуватися. Я вже не кажу про якийсь відпочинок чи подорожі.
Саме ця бідність штовхає ваших людей на продажність, коли за кілька гривень вони можуть продати кого завгодно. Це стосується всіх сфер вашого життя, зокрема і війни, яка триває на Сході. Мені дуже шкода, що молоді чоловіки гинуть там. Ваші політики мали би вирішити цю ситуацію нарешті.
Щодо України в Євросоюзі Альберто зауважує, що нам не варто поспішати.
– Це моя думка, адже я не так давно звідти приїхав, – говорить чоловік. – Євросоюз уже має свої проблеми, зокрема з Грецією, Іспанією. Зараз багато проблем з еміграцією з країн Африки. В Україні ж є свої проблеми, які вона повинна вирішити сама. Лише після цього час покаже, як бути далі.
Леся ТОКАРЮК
