«Інсультники» нікому не потрібні?

Через бюрократію закривають реабілітаційні центри

Реабілітація після інсульту має вирішальне значення. Саме від неї залежить, чи житиме людина і чи не залишиться вона інвалідом. Та реабілітаційний центр, що у Садгорі, став заручником бюрократів. Закривають і подібний центр у Заставнівському районі.

"Інсульт стався у моєї тещі, – говорить чернівчанин Олександр М. – На щастя, наслідки не найгірші, але я хотів, щоби вона підлікувалася у Садгорі в реабілітаційному центрі хоча би на денному стаціонарі. Коли звернувся туди, мені сказали, що їх закрили.
– У мого друга, якому 56 років, стався інсульт, – розповідає чернівчанин Орест КРИВОРУЧКО. – Цей удар кардинально змінив все його життя, та й життя всіх його рідних. Коли я його відвідував, був вражений його станом: обличчя перекошене, половина тіла не функціонує, він не розмовляє. Впізнає мене, але нічого сказати не може. Лише завдяки доглядальниці, яка пише букви у блокноті, він може спілкуватися. Родичі кажуть, що хотіли звернутися в реабілітаційний центр, що у Садгорі, але виявилося, що його закрили. Чому? Виходить, що ці хворі нікому не потрібні, крім своїх рідних?

"Наш реабілітаційний центр був переповнений"
Що саме сталося із реабілітаційним центром у Садгорі, ми запитали у Мирослава ПАРАСКІВА, керівника Чернівецького геріатричного пансіонату, при якому діяв центр реабілітації.
– Реабілітаційний центр закрили на вимогу Рахункової палати України, яка здійснила у нас перевірку. Із 1 лютого 2015 року він вже не працює, – говорить пан Мирослав. – За законодавством, такий центр може бути створений лише при лікувальній установі, а наш геріатричний пансіонат – установа соціальна. Тому виходить, що він не мав права бути створений, адже у нас немає медичної ліцензії, акредитації та інших документів.
Наш центр діяв із 2008 року. Фактично це моє "дитя", я сам їздив до Києва, коли його відкривали. Були у нас перевірки, однак питання про незаконність відкриття постало тільки тепер, після перевірки Рахункової палати.
Наш реабілітаційний центр був переповнений. Для нього ми виділили перший поверх геріатричного пансіонату Із двомісних палат робили тримісні – щоб помістити всіх хворих. Із хворими працювали невропатолог, психолог, масажист, фахівець із лікувальної фізкультури. Нині ми виконуємо ту саму роботу, що й раніше, але можемо надавати її лише нашим пацієнтам, які перебувають у геріатричному пансіонаті на державному забезпеченні. Хворим, які до нас звертаються додатково, ми не маємо права допомогти.
Закривається і реабілітаційний центр, що у Кострижівці на Заставнівщині.
– Потрібна медична ліцензія, яка коштує дуже дорого, – зауважує Лілія СЕМЕНЮК, директор Заставнівського територіального центру соціального обслуговування. – У нас, соціального закладу, таких величезних грошей немає. Тепер на нас чекає перепрофілювання на геріатричний пансіонат. До нас продовжують телефонувати люди, у яких хворі родичі, але ми, на жаль, не можемо їм допомогти. Хоча у нас були реальні результати: хворих до нас приносили на ношах, а від нас вони виходили вже з паличкою.
Дуже шкодую, що так склалося, адже наші пацієнти – люди 50-55 років, яким би ще жити та жити. Ми чимало коштів вклали в реабілітацію. А тепер це все буде простоювати, бо не вистачає якихось документів. Та найгірше, що страждають люди, які кинуті напризволяще.

"На ноги підняли 300 людей"
У департаменті соціального захисту населення ОДА підтерджують, що центри реабілітації закрито рішенням Рахункової палати.
– У нас були непогані результати, – говорить Олена ВЕРИГА, директор департаменту. – За сім-вісім років завдяки садгірському реабілітаційному центру на ноги підняли приблизно 300 людей. Разом із департаментом охорони здоров’я ми вивчаємо можливість відкриття окремого інсультного центру із відділенням реабілітації у нашій області. Однак це дуже тривала перспектива. Найкраще було би відкрити його при медичній установі або ж шукати нову комунальну установу. Ми всі переймаємося цим питанням. Якщо буде рішення обладміністрації відкрити такий реабілітаційний центр на базі геріатричного пансіонату, ми не будемо чинити опір.
За словами Юрія ЛЕСЮКА, заступника директора департаменту охорони здоров’я ОДА, ранньої і пізньої реабілітації після інсульту в області поки що немає.
– Ми вболіваємо за це питання, адже від реабілітації залежить життя людини, – говорить Юрій Миколайович. – Потрібна реформа медицини. Адже пацієнти, які у нас залишаються інвалідами або помирають після інсульту, у Європі після реабілітації повертаються до активного життя. Хоча у цьому питанні у нас є певні зрушення: у лікарні швидкої медичної допомоги створено своєрідний інсульт ний центр. Саме туди потрапляють такі хворі. Тепер залишається відкритим питання щодо реабілітації.

Цифри
100-120 тисяч українців щороку вперше переносять інсульт. Приблизно 20 тисяч хворих стають інвалідами, і лише 10-20 % хворих повертаються до повноцінного життя.

Статистика (на 100 тис. насел.)
На Буковині інсульт стався у:
224,5 ос. – 2012 року;
203,7 ос. – 2013 року;
207,3 ос. – 2014 року.

Леся ТОКАРЮК