«Хочу, щоб нас із братиками не розлучали»

Четверо дітей з однієї родини шукають сім’ю. Їхню маму позбавили батьківських прав. Вже місяць діти живуть у притулку для дітей у Чернівцях.

Насті – дев’ять років, Ігорю – сім, Богданчику – п’ять, а наймолодшому Миколці 23 січня виповниться чотири рочки. Вже місяць ці діти живуть у притулку для дітей. Їхня мати, яку позбавили батьківських прав, жодного разу не відвідала своїх дітей. Батьки у діток різні і про жодного з них нічого невідомо.

"Читаю буквар для молодших братиків"

Після обіднього сну Настя, Ігор та Миколка граються в ігровій кімнаті. Миколка бавиться машинкою, яку склав з конструктора, а Настя та Ігор зосереджені грою у шашки.

– Ой, треба тут все прибрати, щоб ви присіли, – каже Ігор, побачивши нас, і з допомогою Насті збирає дошку із шашками з дивана.
Ігор та Настя сіли на диван, притулившись одне до одного. Посміхаючись, Ігор показує на братика Миколку, який грається з машинкою на килимку.

– Цю машинку ми склали разом з конструктора, то він весь день з нею "возиться".

– А я вмію ще всяких роботів робити з конструктора і будиночки, – додає Миколка, щиро посміхаючись.
Настя поправляє зачіску. Після сну вихователька заплела дівчинці косички. "Люблю дві косички заплітати, – каже дівчинка, вертячи головою так, щоб було їх видно. – Так і до школи ходжу. У мене там є подружки".

Настя та Ігор ходять до школи, молодші братики – дошкільнята.

– У школі цікаво, – каже Настя. – Оцінки маю гарні, а найбільше люблю українську мову. На перервах у школі багато малюю. Та все ж у малюванні найбільше захоплює процес розмальовування.

– Які кольори найчастіше використовуєш? – запитую.

– Синій і жовтий, – каже Настя. – Це завжди були мої улюблені кольори. Крім того, вони ще й патріотичні.
У Ігоря турботи інші. Біля дошки із шашками хлопчик поставив буквар. Час від часу Ігор відкриває книжку. "Читаю не лише тому, що у школі задають, а й для молодших братиків, – каже хлопчик. – Найбільше обожнює книги наш братик Богданчик. Він застудився і зараз у лікарні. Ми дуже за ним сумуємо".

"На день народження хочу велику кульку"

Настя, Ігор та Миколка запасаються гостинцями для Богданчика. Гостинці, що ми їм принесли, не їдять, а спершу ділять на чотири рівні частини.

– Коли приїде Богданчик, то дуже радітиме, – каже Настя. – Бо любить цукерки і шоколадки.

"Ми багато граємося з братиком, і тому я скучаю, – додає Миколка. – Можливо, він повернеться вже на мій день народження".
– Який подарунок хочеш на день народження? – запитую Миколку.

– Велику кульку, – каже, не довго думаючи, хлопчик і розводить руки. – А ще я хочу, щоб вона потім луснула, щоб було отак "бу-бух".

– А в мене день народження буде аж у червні, – каже Настя. – Та бажання я вже загадала. Хочу, щоб нас із братиками не розлучали і щоб ми жили в сім’ї.

"А ви ще прийдете до нас? – додає дівчинка наостанок. – Ми будемо сумувати".
Марина КОРПАН

Офіційно

Жанна ЯНЧУК,
директор Чернівецького обласного притулку для дітей:

– Раніше Настя, Ігор, Богданчик і Миколка проживали в Чернівцях із мамою. Ця жінка вела неправильний спосіб життя, а дітей залишала на довгий час на сторонніх людей. Я її не бачила, до дітей вона не приходила. Дітки спокійні, позитивні. На очах цих діток уже відбувалося влаштування інших дітей у сім’ю. Момент, що вони готові жити в сім’ї, однозначно присутній. n