«У кожного безхатченка – своя історія»

Кореспонденти "МБ" дізнавалися, як у Чернівцях виживають люди без постійного місця проживання у холодну зимову пору.
Безхатченками стають із різних причин. У когось шахраї відібрали житло, хтось позбувся його через борги. Когось вигнали родичі або діти перебувають за кордоном і забули про батьків. Комусь нікуди податися після інтернату або звільнення з ув’язнення. Якщо влітку безхатченки ще якось дають собі раду, то взимку їм доводиться нелегко. Зазвичай вони ночують біля батарей у підвалах, у закинутих приміщеннях або новобудовах, наражаючи на небезпеку себе і мешканців. Скажімо, 10 січня у Чернівцях на вулиці Південно-Кільцевій у двоповерховій новобудові виникла пожежа. Двоє безхатченків влаштували там тимчасовий прихисток. Рятувальникам вдалося вивести чоловіків на вулицю і погасити пожежу.

"Ночують чоловіки з Луганська і Донецька"

Ми завітали до притулку для бездомних, що на вулиці А. Бар­бюса, 6. На подвір’ї побачили намет, де безхатченки щодня отримують гарячий обід. Біля кабінету соціальних працівників вишикувалася черга.

– Хтось хоче переночувати у нас, хтось зареєструватися за нашою адресою або відновити паспорт, – пояснив заступник виконавчого директора об’єднання громадян "Народна допомога" Андрій МАЛОВ, який працює з безхатченками понад 13 років. – Ми проводимо роботу, піднімаючи наших клієнтів, образно кажучи, сходинками до нормального життя. У притулку є нічліжка і соціальний готель, де можуть переночувати 47 безхатченків. У інтеграційному відділенні їх навчають, як влаштуватися на роботу і забезпечувати себе матеріально. До нас щодня приходять люди без постійного місця проживання. У кожного – своя історія. Нещодавно був літній чоловік із Луганщини, який приїхав на Буковину до доньки. Посварився із нею і прийшов до притулку. Зараз тут ночують двоє чоловіків із Луганська та Донецька. Є молоді хлопці з інтернату, яким нікуди подітися. Влітку вони ночували на будівництві, де працювали, а взимку прийшли до нас.

– Часто проводимо нічне патрулювання на міських вулицях, під час якого виявляємо нових осіб без постійного місця проживання, – Андрій показує фото на комп’ютері. – Найчастіше безхатченки збираються на вокзалах, ринках, біля магазинів, кафе. Ми організували для них гаряче харчування у наметі, що на подвір’ї притулку. Щодня, крім вихідних, видаємо
о 14.00 вермішель та картоплю "Мівіна", чай, хліб. Приходить 45-50 безхатченків та людей із групи ризику, тобто тих, які також можуть опинитися на вулиці. Очікуємо, що через подорожчання продуктів і компослуг їх стане більше.

"Рік живу в соціальному гуртожитку"

Заходимо до майстерні, де клієнти притулку під керівництвом соціального працівника Михайла виготовляють свічки. Жовто-блакитні з тризубом, у вигляді симпатичних овечок та ведмедиків, на новорічно-різдвяну тематику. "Тут працюють члени так званої "комуни", – каже заступник директора. – Вони продають свічки і вживаний одяг у невеликому кіоску, який ми відкрили на ринку "Нижній".

Піднімаємося на другий поверх, де розташований соціальний готель. У коридорі стоять шафки із прізвищами відвідувачів. "У готелі проживають люди, які пройшли медичне обстеження і працюють, – розповідає Андрій. – Вони платять 250-270 гривень за місяць. Якщо хтось не може внести цю суму, то робить щось у притулку".

Заходимо до жіночої кімнати. Тут чисто і затишно. Ліжка акуратно застелені, на них багато м’яких іграшок. На тумбочці невелика новорічна ялинка. Кімнати, де ночують чоловіки, виглядають скромніше та аскетичніше. Зате тут є телевізори, які придбали самі мешканці.
У просторій денній кімнаті двоє чоловіків готують їсти на газовій плиті. Тут є холодильник, мікрохвильова пічка, великий телевізор, етажерка із книгами.

– Смажу котлети, – показує сковорідку Валентин – досить пристойно одягнений чоловік. – Живу в соціальному гуртожитку вже четвертий місяць. Працюю охоронцем у магазині. Родом із Кіцманя, мав сім’ю. Через складну ситуацію опинився на вулиці. Але поступово відходжу і повертаюся до життя. Головне – не опускати руки.

– А я тут майже рік, – каже Ігор. – Мав квартиру в Чернівцях. Та довелося її продати через борги. Трохи заробляю – паяю на замовлення гірлянди.

Спускаємося у підвал, де знаходиться "нічліжка". Тут розміщені двоярусні дерев’яні ліжка. На них немає ні матраців, ні білизни. Приміщення освітлює синя кварцова лампа. "Це для того, щоб не було інфекцій, – пояснює Андрій. – Люди приходять з вулиці зазвичай дуже брудні, бо риються у смітниках. Ми не вимагаємо у них жодних документів. Записуємо дані з їхніх слів. Даємо кожному спрямування на флюорографію, яку треба пройти протягом трьох днів. Надалі без результатів не пускаємо на нічліг. Тут може ночувати 12 осіб. Хоча з настанням холодів буває і більше. Трапляється, що приходить 25 безпритульних. Тоді лягають по двоє на ліжко. П’яних ми не пускаємо. Щодня проводимо прибирання та дезінфекцію".

Заходимо до кімнати чергового, де стоїть комп’ютер. На екрані висвітлюються приміщення притулку. "Ми встановили скрізь відеокамери, щоб можна було спостерігати за нашими клієнтами, – пояснює Андрій. – У кімнаті чергового безхатченки, які прийшли ночувати, можуть отримати гарячу "Мівіну" або чай".
Надія БУДНА

Чого потребує притулок
Притулку для бездомних потрібні теплий одяг і взуття, мийні засоби, продукти, що не псуються: крупи, макарони, консерви, овочі.
Телефон – 585-156.