Газ дорожчатиме – чи витримаємо?

Доки нас "годували" дешевим газом, олігархи багатіли, а країна стала залежною від Росії. Щоб зруйнувати роками напрацьовані схеми грабежу та обману, тарифи на газ потрібно… помножити в рази.

Гривня знецінилася, купівельна спроможність знизилася, а ціни-тарифи зросли. Та урядовці, експерти продовжують вперто запевняти, що тарифи таки потрібно підвищувати. За грубими підрахунками, для підприємств теплокомуненерго газ має подорожчати втричі, а для населення – вчетверо.

Наприклад, сім’я із трьох осіб, яка проживає у квартирі на 60 квадратів і гріє газом воду і в крані, і в батареях, за не дуже холодний листопад за лічильником заплатила 225 гривень. Якщо цю цифру помножити на чотири, то лише за газ довелося би віддати відразу 900 гривень за один місяць.

"Невже в Україні така сумна ситуація з газом? – запитав читач, прочитавши публікацію у "МБ" про те, що через низькі тарифи з газом маємо проблеми з доларом. – Адже Україна також видобуває газ, і цих обсягів цілком вистачить для внутрішнього споживання".

Ми вирішили з’ясувати нюанси газового питання, і хто ним спекулює. Поміж багатьох невтішних фактів фахівці недвозначно сказали нам, буковинцям, комплімент. Виявляється, відсутність у нас у місті централізованого гарячого водопостачання робить нас найпрогресивнішими споживачами з-поміж усіх українців. "Ви – на крок попереду всіх", – сказав нам столичний експерт.

Думка експерта
"Ми оплачуємо газ сповна"

Андрій ЧУБИК,
виконавчий директор аналітичного центру глобалістики "Стратегія ХХІ", який досліджує проблеми світової енергетики, енергетичної політики та безпеки:

– Станом на жовтень внутрішній видобуток газу державних та приватних газодобувних компаній становив 15 мільярдів кубів. Крім того, ми заготовили у газових сховищах майже 17 мільярдів. Але варто врахувати, що у сховищах має залишатися буферна "подушка", яку не бажано відбирати. Тобто чотири-п’ять мільярдів кубів має залишатися. Відтак, залишається 17–5=12 мільярдів кубів газу, які ми можемо споживати.

Газу вистачає

Цього року Україна успішно дивер­сифікувала постачання газу, зокрема з Європи. З вересня відкрився ще один реверсний маршрут зі Словаччини. На сьогодні загалом майже 50 мільйонів кубів газу на добу ми отримуємо реверсом. Таким чином ми покриваємо дефіцит. Але тут додався політичний аспект. Російські політики, зокрема міністр енергетики та представник Газпрому, переконали Єврокомісію в тому, що на піку холодів Україні не вистачить газу, і ми будемо не санкціоновано відбирати його. Тому 30 жовтня було підписано "зимовий пакет", яким Україна зобов’язалася сплатити борг за російський газ, який тягнеться ще з травня-червня. На сьогодні ми зробили передплату за один мільярд кубів газу, який потрохи надходить із Росії в Україну.

Раніше вся Україна споживала дуже багато газу – до 50 мільярдів за рік. Останній рік-два ми різко скоротили споживання – на 30 відсотків. Тобто, умовно кажучи, на 15 мільярдів кубів зменшилися обсяги споживання, тому нам потрібно було 35 мільярдів, щоб підготуватися до зими. У нас є власний обсяг 15+12=27 мільярдів, і нам не вистачало три-чотири мільярди, щоб комфортно прожити зиму. Цю нестачу ми покрили реверсом.

Немає обліку

На внутрішній газ, який видобувають українські компанії, встановлено сталу ціну. Я би сказав, занадто дешеву. Тому підприємства не мають коштів для власного розвитку, не кажучи вже про геологорозвідку. Але населення все одно платить повну ціну. Поясню, чому. До нас заходить імпортний газ по 400 доларів за 1000 кубів. Цей газ частково використовують підприємства теплокомуненерго і населення. Варто зазначити, що населення скоротило споживання газу лише на один відсоток. Це тягнеться з багатих та щедрих попередніх років, коли всі масово користувалися газом без обмежень. Значною мірою тут населення не винне, а та обставина, яка не має справедливого обліку газу. Нині чимало споживачів не має лічильників. Тому, коли ми говоримо, що потрібно підвищувати ціну на газ, то передусім варто турбуватися про облік і економію.

Економити не вміємо

З плановою економією цього року не вийшло. Наші комуненерго, за традицією, чекають на дотації з бюджету і зацікавленні, щоб цей обсяг був якнайбільший. Тому вони відкрили кран на повну і гріють воду, яка йде у будинки. Це добре видно у Києві – половина квартир з відкритими вікнами зимують. У цьому плані ви (Буковина, – авт.) – на крок попереду, бо ви самотужки регулюєте власне споживання.
По-друге, – встановити єдину ціну на газ. Відпаде необхідність надавати державні субсидії для підприємств теплокомуненерго. Лише цього року, щоб зберегти низьку ціну для населення, такі субсидії склали понад 100 мільярдів гривень. Зважте, що ці субсидії – це наші з вами податки. Тому виходить, що ми все одно за все заплатили сповна.

Ціну потрібно вирівняти

Тому паралельно з обліком та підвищенням тарифів субсидії треба спрямувати не підприємствам, а адресною допомогою – найбільш незахищеним споживачам. Відтак, люди матимуть стимул економити, а держава не витрачатиме величезні кошти для того, щоб тримати соціально низькі тарифи.

Крім того, єдина ціна не дозволить політикам спекулювати на популістських гаслах та обіцянках низьких тарифів. Бо зрозуміло, що це все брехня, але значна частина людей продовжує і зараз у це вірити.

Є ще один нюанс. Та частина газу, яку ми споживаємо, значно дешевша, ніж та, яку списують. А списану частину газу продають за ринковою ціною підприємствам. На цих оборудках багато наших олігархів заробили великі статки. Якщо буде стала ціна, продавцю газу буде байдуже, кому його продати. Тому ця схема зникне. За скромними підрахунками, у річному обсязі ціна питання – десятки мільярдів гривень.

Тому підвищувати ціну на газ потрібно і справді у кілька разів. Але зважено. Паралельно запускати програми стимулювання енергозбереження – енергоощадне обладнання, утеплювати оселі.

Найкраще підвищувати тарифи не миттєво, а поступово – на 10-15 відсотків, як це робить Укрзалізниця, і в літні місяці. Тоді це підвищення не буде обтяжливим. 
Ліна НАГІРНЯК