У зв’язку із російською агресією проти України з боку Росії у нас активно заговорили про відмову від позаблокового статусу. Також значно зросла кількість українців, які підтримують вступ України до НАТО. Що ж таке цей військово-політичний блок, більшість із нас не дуже й уявляє. Тож про НАТО ми говоримо з військовим лікарем, який двічі служив поруч із його солдатами у гарячих точках світу.
Андрій БЕЗРУЧКО, лікар-хірург Чернівецького військового госпіталю, капітан військової служби мав три місії у гарячих точках. У Ліберії він перебував у 2006-2007 роках, у Афганістані двічі – в 2009-2010 та 2013-2014 роках.
– В Африці (Ліберія) перебував у підрозділах ООН, – розповідає лікар. – Двічі був у підрозділах НАТО (в Афганістані). Стикався з різними військами. Бачив понад 20 армій різних країн – є з чим порівняти. Наше ставлення до НАТО було сформоване радянською пропагандою й у більшості воно досить викривлене. Нині НАТО – єдина серйозна сила на нашій планеті, яка може протистояти глобальним загрозам.
Про блок НАТО
– НАТО – це військовий союз 28 країн світу (країни Європи, Туреччина, Канада і США). Його створено на принципах колективної безпеки: агресія проти однієї або кількох країн-членів НАТО розцінюється як агресія проти всього НАТО. На практиці це виглядає так: навіть за маленьку Естонію можуть заступитися всі 28 країн. У НАТО прийняті загальні військові стандарти: однакові калібри стрілецької зброї, гармат, танків і ракет. Та у кожної країни-члена НАТО є своя армія, своя зброя і своя форма.
У НАТО часто бувають багатонаціональні бригади. Наприклад, у такій бригаді саперний підрозділ може бути бельгійський, авіаційний – італійський, спецназ – американський. Корекція між ними, узгодження дуже чіткі. Мова – англійська. Всі військові рішення приймаються на Раді НАТО колегіально. Тобто якщо якась країна каже "Ні", то це ні.
НАТО має два величезні підрозділи. Перший – військовий і другий – науковий: дослідні інститути, які займаються військовими розробками.
Про ставлення до солдатів
–У НАТО дуже уважно ставляться до людей. Вони зроблять все можливе, щоб конкретний солдат не постраждав. Наприклад, якщо за планом операції виходить, що у певному місці можливі людські втрати, вони повністю перепланують операцію. Я був очевидцем такого випадку. Ми їхали патрулем з одного району Афганістану в інший – дев’ять броньованих машин з автоматичними гранатометами, крупнокаліберними кулеметами. У кожній машині сиділо по четверо спецназівців, лише у двох машинах четвертим був лікар. Кожен спецназівець був укомплектований системами зв’язку, всі у бронежилетах, наколінниках, касках – "упаковані" дуже серйозно. Розвідка донесла (по супутниковому телефону), що у кінцевій точці помітили п’ятьох озброєних талібів. Нам наказали повертатися на базу. Я був настільки цим здивований! Думав: "Ну, невже якісь там п’ять талібів без бронежилетів нам загрожують? Ми ж їх розмолотимо "в пилюку"!" Потім підійшов до командира патруля і запитав, чому нас повернули. Він відповів: "Розумієш, ми зав’яжемося у перестрілку, когось може поранити, хтось може постраждати". Потім у те місце була скерована ланка ударних вертольотів, вони випалили кілька квадратних кілометрів землі. Лише після цього туди може ступати нога натовського солдата. Отож, якщо у них є можливість уникнути людських втрат, вони зроблять все можливе, щоб цих втрат не було.
Про службу і дозвілля
– У НАТО кожен займається своєю справою. Якщо це солдат, він весь свій службовий час займається бойовою підготовкою: стріляє, їде на навчання. Після свого робочого дня, якщо він не на чергуванні і не в патрулі, солдат іде у спортзал, качається, грає в активні ігри, читає книги, сидить в Інтернеті. У НАТО є культ – вони всі любителі здоров’я та спорту. Готові до того, що якщо товариша поранить, то потрібно буде тягти на собі і товариша, і його зброю. Ворогам не залишають нічого: ні зброю, ні обладнання.
У вільний час шкарпетки ніхто не пере, не готує їжу. Харчування у їдальнях – шикарне. Я там вперше у житті їв стейк на кісточці, лобстери. Морепродукти, сир з пліснявою чи без плісняви, м’ясо десяти сортів – є що завгодно. Про їжу ти там не думаєш.
Якщо тобі потрібно попрати, ти складаєш речі у мішок зі своїм номером і віддаєш на прання. Наприкінці дня забираєш все сухе і випрасуване. Побутові проблеми тебе не хвилюють. Ти займаєшся тільки своєю справою: стріляєш, тренуєшся та відпочиваєш. Ніхто там паркани не фарбує і генералам дачі не будує.
Про дисципліну
– Дисципліна та субординація дуже жорсткі. Офіцер – це у них слово з великої літери. Людина, яка прослужила багато років, а ще якщо була у місіях, теж дуже цінується. Алкоголь не можна вживати у жодному вигляді. Якщо ти перебуваєш на бойовому посту у стані навіть незначного алкогольного сп’яніння, це 100-відсоткова причина звільнення із подальшими судовими розглядами. При мені п’ятьох прибалтів (за один раз трьох і за інший раз двох) за кілька годин викинули і із місії, і з армії, тому що вони були трохи "із запахом". Коли ти перебуваєш у місії, вважається, що ти на бойовому посту, бо тебе будь-якої миті можуть підняти і кудись кинути. Коли ж ти вдома (у Литві, Франції, Німеччині), вживати алкоголь не можеш за день до чергування.
Про Нато і Україну
– Я переконаний, якби ми були у НАТО, то і Крим був би у складі України, і на Сході було би спокійно. Всі ці конфлікти нам насаджені нашим північно-східним сусідом. Зараз, звичайно, для України дуже важко вступити в НАТО. У них є правило вступу: країна, яка вступає в Альянс, не повинна мати жодних активних військових конфліктів і територіальних претензій. Одна із причин, чому Путін це все затіяв проти України – влаштувати прецедент, коли в НАТО вступити дуже важко. Якби ми наразі хотіли терміново вступити в НАТО, то нам потрібно було б на папері розписатися, що ми не маємо жодних претензій по Криму і Сходу – це все не наша територія.
Як перспектива майбутнього, вступ України в НАТО був би дуже доцільним. Але це рішення має бути комплексне, військове. А поки що ми мусимо звертатися до Європи, США по допомогу: "Якщо ви не хочете воювати з росіянами на своїй території, допоможіть нам воювати на нашій".
Леся ТОКАРЮК
