З-за кордону побільшало грошей

Заробітчани пересилають чимраз більше валюти. Експерти кажуть, що сьогодні – це одне із найстійкіших та найнадійніших джерел підтримки економіки.

Жінка у благенькому і старенькому пальто тупцює біля акуратно нагорнутих вживаних речей. Чую, як вона розмовляє зі своєю знайомою, очевидно, безробітною.

– Подумай, може все-таки погодишся зайняти моє місце. Мені дуже треба. Мушу їхати в Росію. Грошей немає, а вдома маю двох школярів-випускників. Потрібно грошенят на навчання зібрати. Тут заробити неможливо. Отримую 40 гривень на день – з 09.00 до 17.00 на дворі це продаю, – продавець посунула гірку вживаних штанів.

Не знаходячи заробітків удома, чимало буковинців шукають їх за кордоном. Судячи із сум коштів, які надходять звідти, досить успішно.

Найбільше заробітчан – у Росії

За кілька останніх років лідерство серед країн, де найбільше наших заробітчан, упевнено займає північно-східна сусідка. До Росії щороку виїжджають на заробітки тисячі земляків. Здебільшого до Москви та під Москву. Найчастіше – це чоловіки. Вони їдуть на будівництво та виконувати іншу роботу, де потрібна важка фізична праця – вантажниками та різноробами. Утім, багато серед заробітчан є жінок. Чимало з них роками працюють няньками, доглядальницями, домогосподарками.

Ганна КУЗЬМЕНКО останні п’ять років працює в одній московській сім’ї. Буковинка залишила вдома двох неповнолітніх дітей на маму, а сама заробляє, доглядаючи чужих. Востаннє була вдома ще торік, напередодні новорічних свят. Тепер не наважується виїжджати, каже, що боїться втратити гарну роботу. За словами жінки, стосунки з господарями склалися хороші, ці люди не підтримують агресію своєї країни. Зарплату платять справно. Щоправда, через обвал рубля отримує на руки меншу суму.

Чернівчани-будівельники, які працюють поблизу Москви, також розповіли, що земляки продовжують їхати туди заробляти. Там будівництво не припиняється і взимку. Зважаючи на російську кризу, тепер на руки з раніше понад 1000 доларів мають вже менше – 800.

Про те, що до Росії і надалі їдуть найбільше буковинців, свідчать дані управління Нацбанку в області. Так, за останні три роки найбільше приватних коштів до Буковини надходить саме з Росії.

Валюти у нас більшає

Управління Нацбанку в області підрахувало, що упродовж цього року, за 11 місяців, трудові мігранти поповнили бюджет мешканців області майже на 200 мільйонів доларів. Порівняно з минулими роками, ці суми невпинно зростають. У 2012 році за 11 місяців перерахували трохи більше 150 мільйонів, у 2013 – понад 170 мільйонів.

Збільшення перерахувань валюти у 2014 році фіксують також і у Світовому банку. Також збільшувалися надходження з-за кордону і минулого та позаминулого років.

У Нацбанку констатують, що починаючи з 2010 року, коли набули більшої популярності міжнародні системи грошових переказів, канали надходжень валюти дещо змінилися. Майже половина всіх надходжень потрапили в Україну саме завдяки грошовим переказам. Неформальними каналами – передавання готівки через знайомих – відчутно поменшало.

Наразі валюта продовжує надходити. Причому масштаби цих надходжень вже перевищують допомогу Міжнародного валютного фонду Україні. Так, за перші півроку до країни надійшло 3,3 мільярда доларів від заробітчан, а від МВФ – 3,2 мільярда доларів.

Підраховано, що саме завдяки заробітчанам у західних регіонах будується утричі більше житла, ніж на сході чи у центрі країни (крім Київщини).

Так, за даними чернівецьких забудовників, найбільше серед інвесторів, клієнтів, які купують житло ще на етапі закладення фундаменту, саме – заробітчани. Як правило, місцеві укладають угоди та домовляються із забудовником безпосередньо на місці, а оплачує всі витрати хтось із близьких родичів з-за кордону. У цьому пересвідчилися і кореспонденти "МБ". На всіх урочистостях з приводу відкриття новобудов у Чернівцях більшість щасливчиків з ключами від нових квартир зізналися, що платили за квадратні метри сини, батьки, сестри та брати, які працюють за кордоном.

Також зароблені там кошти витрачаються здебільшого на навчання, лікування, купівлю землі, чи ремонт оселі. 
Ліна НАГІРНЯК