Пекінська капуста тут якісна, вирощена за сучасними технологіями. Мали її їсти і в Москві та Краснодарі. Але російська влада заборонила своїм громадянам вживати наше…

Вздовж широких прямокутників доглянутої землі стоїть ряд ящиків, акуратно складених у кілька поверхів. За тиждень-півтора ці тисячі ящиків вже стоятимуть у складах, наповнені пекінською капустою. Зараз у селі Перебиківці триває збір врожаю.

На сільських стежках та вузьких польових дорогах такий рух транспорту, як у місті. Їздить тут усе, що лише має колеса: трактори і міні-тракторці, вози, причепи, вантажівки та саморобний транспорт. Усе з ранку до пізньої ночі везе пекінську капусту.

– Світлофори ставити треба, – жартує Леонід ЛУК’ЯНИК, один із місцевих господарів. – Київ, Львів, Вінниця, Одеса вантажаться у нас тоннами. Уся Україна. Іноді до 150 тонн капусти вдень виїжджає з Перебиківців. А пізньої осені починається найцікавіше. Фури з тягачами стоять на горбі при в’їзді у село, з’їхати не можуть, бо там перепад дороги. Ми своїм транспортом капусту вивозимо за село, а там перевантажуємо.

На заробітки – до сусідів

Найбільше багатство села – це річка Дністер. Стоїш посеред городу, а навколо крізь голі деревця видніється вода.
– Ми тут живемо півостровом, навколо вода, а далі – Тернопільщина. У сезон збору врожаю до села щодня прибувають люди на роботу. Вдосвіта на переправі збирається по 300-400 людей і паромом добираються до Перебиківців, – розповідає пан Леонід.

Колись все село працювало у Польщі на заробітках. Привезли європейські технології сюди. Тепер працюють самі на себе, вирощують якісну продукцію на Буковині, односельчанам дають роботу – за кордон їхати не треба. У селі 800 дворів вирощують капусту, є де працювати. І з ближніх сіл Тернопільщини люди приїжджають сюди на заробітки. Ще працюють люди з Хмельниччини. Жінки на полі зрізають капусту, очищають її та складають у ящики. Чоловіки ж мають більш важку роботу, ящики збивають, вантажать урожай, у складах працюють.

Росія відмовилася від "пекінки"

Доки розмовляємо з сільськими виробниками, на городах кипить робота. Чоловіки та жінки жваво рухаються, кожен знає, що робити, куди йти. Щойно останній ящик вклали на причіп, трактор підтягує його до твердої землі, далі чіпляють до машини і – до складів.

– Ми набудували у селі 150 ангарів. Херсон та Одеса також багато вирощують "пекінки", але таку якість дати не можуть, – каже господар Леонід ДРОЗДЮК.

Знаходимося саме на місці, де у 2008 році стояла вода на чотири метри заввишки, а у 2010 році – на два. Дністер для Перебиківців – це дар Божий, але й, бувало, що і лихо. Тоді загинуло багато гектарів врожаю. Але саме вода, за правильного підходу дає велетенські врожаї. Пан Леонід показує пастернак, японську редьку, селеру, кореневу петрушку. Звичні овочі тут просто велетенські – один корінь розміром як два мої кулаки.

–Раніше багато забирав Донбас, зазвичай 40-45 відсотків. Зараз там вже лише поодинокі клієнти залишилися. І тепер дзвонять з Луганська і Донецька (нинішніх так званих ЛНР та ДНР, – авт.), хочуть пекінку, інші овочі. Кажуть, що гроші є і транспорт прислати можуть. Ще місяць тому чимало брала Росія – Пітер, Москва, Краснодар. Але з 22 жовтня Росія закрила кордони, – зазначає
Л. Лук’яник. – У документі так і написано: заборонено везти пекінську капусту та яблука. Але наша капуста не пропаде. Багато купує Білорусь. Зазвичай перед Новим роком вантажаться.

За сезон село вирощує 10-12 тисяч тонн пекінської капусти. Але цього року буде трохи менше. Мороз побив. У жовтні, коли були надто сильні перші морози, та ще й сніг випав – до 10 сантиметрів. Тож капуста не витримала.

– Підживлюємо рослину. Додаємо і звичайну нітрофоску, і дорогі препарати. Все потрібно дати їй: кальцій, магній, бор, і щоб капуста не хворіла, і мала високі смакові якості. Нібито звичайна рослинка, але треба находитися, як біля дитини, – пояснює пан Леонід.

Використовують препарати, які мають швидкий період розщеплення і безпечні. А це не дешево. Лише на насіння потрібно чотири тисячі євро витратити, а щоб довести до якісного врожаю – нуль дописати.

Інтенсивно село почало вирощувати пекінську капусту орієнтовно з 2006 року. Сьогодні вже Перебиківці дають якість не гірше польської капусти.
Ліна НАГІРНЯК