Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Ми жили в пеклі 62 доби»


Вимушених переселенців гостинно прийняла мешканка села Тарасівці на Новоселиччині Соня Анісєй. Жінка віддала луганчанам свій будинок, а сама ночує в сусідів.

Петляємо машиною вузькими вуличками Тарасівців, доки знаходимо будинок, де проживає родина луганських переселенців. Біля воріт нас зустрічають глава сімейства Віктор Гіжевський і внук власниці будинку Юрій. У коридорі та кімнатах бачимо великі господарські сумки.

– Це все наше придане. Взяли тільки найнеобхідніші речі для себе та дітей, – пояснює пан Віктор. – А приїхало нас багато: я з дружиною Тетяною, донька Анна-Марія, син Дмитро з дружиною Надією та двома дітьми – семирічною Яночкою і півторарічним Дениском. Втекли від війни.

Віктор Цезарович просить дозволу запалити. "Останнім часом викурюю за день кілька пачок цигарок. Ми жили у дачному передмісті Луганська. Це була найчистіша екологічна зона. У нас був великий двоповерховий будинок з усіма зручностями, який ми побудували вісім років тому. Вклали в нього всі кошти і душу, – чоловік показує знятий на мобільний телефон гарний будинок із зеленими газонами. – Було тихо і спокійно. Люди працювали на городах, вирощували в теплицях гарні полуниці".

"Стріляли безперервно –
і вдень, і вночі"


– Це почалося 13 червня. Цього дня я їздила у Харків на концерт і чула, як стріляють у нашій Станиці, – підключається до розмови вродлива донька Віктора Анна-Марія. – Я навчалася у Луганському східно-національному університеті імені Даля на економічному факультеті. Закінчила перший курс. Були плани на канікули, але їх зруйнувала війна.

– Спочатку зрідка стріляли з обох боків, але снаряди пролітали над нашою Станицею, – пригадує пан Віктор. – А десь із п’ятого липня почалося справжнє пекло. Стріляли безперервно – і вдень, і вночі. Лінія фрон­ту, як я тепер жартую, проходила у нашому дворі. Хоча тоді було не до жартів. Я закінчив військове училище, служив у армії, різне бачив у житті. Але що таке може бути – навіть не уявляв. Ми навчилися визначати, з чого стріляють, звідки, за скільки часу снаряд долетить до нас, де впаде. Як тільки бачили спалах, включали секундомір і швидко бігли до підвалу. Найближчі снаряди падали від нашого будинку за 300 метрів, а осколки долітали на подвір’я. Деякі я сфотографував (показує фото на мобілці, – авт.). Такий осколок запросто може вбити людину.

– Коли вночі ми будили Дениска, аби бігти до підвалу, він не плакав, а простягав ручки, щоб його не забули, – тремтить голос у Анни-Марії. – Там ми проводили щодня по чотири-п’ять годин. Не було електрики, води, газу… Треба було знайти молоко для дітей, якісь продукти.

"Палить грубку, щоб зігрілися діти"

– У такому пеклі ми прожили 62 доби, – запалює нову цигарку Віктор Цезарович. – Гинули мирні мешканці. Мав рацію той, у кого зброя в руках. Обіцяли перемир’я, але воно так і не настало. І тоді ми вирішили виїжджати. На Буковині я бував у 1990-х роках – постачав сюди вугілля. Залишився знайомий Володимир Якубовський. Я зателефонував йому, розповів про ситуацію. Він сказав: "Приїжджайте".
До кімнати заходить скромна жінка у квітчастому халаті та хусточці. "Це наш добрий ангел Соня Василівна, – знайомить нас чоловік. – Вона віддала нам свій будинок, а сама ночує у сусідів. Уже тиждень палить для нас грубку дровами, щоб було тепло дітям, хоча в селі ще ніхто не палить". "Люди покинули свій дім, дітей маленьких мають, – тихо мовить пані Соня. – Я народилася у 1941 році. Знаю, що таке війна, голод, тому розумію їх".

"Мені тут подобається, бо не стріляють, – каже гарненька Яночка у рожевій курточці. – Я повинна була йти першого вересня до школи, але не пішла. У нас стріляли "бух-бух", і я боялася".

"Доньку прийняли до університету"

– Нам дуже сподобалося на Буковині. Ми зустріли тут багато добрих людей, – запевнив Віктор Цезарович. – Хочемо подякувати Наталії Філіпчук, яка допомагала нам. Дуже хвилювалися за доньку. Хотіли, щоб вона продовжила навчання. Прийшли до проректора університету Тамари Марусик. Вона одразу ж перейнялася нашим горем. Доньку зарахували на другий курс економічного факультету вільним слухачем, забезпечили гуртожитком.

– Мені сподобався Чернівецький університет. Гарна кімната в гуртожитку, де житиму ще з однією дівчиною, – не приховує емоцій Анна-Марія.
– Хочу залишитися тут надовго. У гімназії, яку я закінчила із золотою медаллю, вивчала українську мову, тому навчатися буде неважко.

– Хочемо, щоб на нашій землі нарешті запанував мир і ми могли повернутися додому. Та коли це буде – невідомо, – роздумує Віктор Гіжевський. – А жити якось треба, годувати сім’ю треба. Ті гроші, що ми взяли із собою, вже закінчуються. Нам із сином потрібно терміново влаштуватися на якусь роботу. До того ж ми не можемо зловживати гостинністю Соні Василівни. Отож потрібно шукати квартиру. Може, хтось допоможе нам винайняти квартиру і знайти роботу. Будемо дуже вдячні.

Для тих, хто захоче допомогти родині луганських переселенців, повідомляємо номер мобільного телефона Віктора Гіжевського: (066) 022-43-49.
Рейтинг:
(голосів: 1)
12-10-2014, 09:49
Коментарів 0 Переглядів 2012

загрузка...
До Чернівців привезли головну новорічну ялинку - фото
Її буде встановлено традиційно на Соборній площі.
На Буковині затримали чоловіка, який пропонував хабар поліцейському - фото
Зловмисник намагався уникнути відповідальності за зберігання наркотиків
Поліція затримала двох телефонних шахраїв, які видурили в чернівчанки понад 8 тисяч доларів
Правоохоронці затримали двох аферистів з Луганської області, які шахрайськими методами заволоділи значною сумою грошей
Популярне Коментують
• Новини
Трохимич ся вертає, а Вася знимкує кіно. Блог Мостіпаки
Про головні політичні події в регіоні - у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Передплачуй газету "Молодий буковинець" та вигравай подарунки!

Передплачуй газету "Молодий буковинець" на 2019 рік та отримуй шанс виграти 10 000 гривень та ще 100 корисних подарунків
Раки зимують у RAKI HOUSE – першій раковарні Чернівців (на правах реклами)

На вас чекає особливе меню – такого ви ще не смакували. Окрім раків, тут приготують й інші морепродукти, м'ясо, гарніри та десерти. У RAKI HOUSE ви можете скуштувати мідії і рапани 4-ьох видів приготування
Професійне прання: де шукати хімчистки у Чернівцях (на правах реклами)

Пропонуємо вашій увазі місця, де їх шукати, – хімчистки у Чернівцях.
Відпочинок у Карпатах: садиби та комплекси, які варто відвідати взимку (на правах реклами)

Переглядайте підбір та запам’ятовуйте місця, де можна відпочити взимку