«Найкращий урожай за 20 років»

Кореспонденти "МБ" навідалися на Хотинщину до фермерського господарства Анатолія Чорного. Ми побачили тут кілограмові груші та улюблені яблука арабських шейхів.

Їдемо трасою через села Новоселицького та Хотинського районів. Часто зустрічаємо трактори та вантажівки, заповнені ящиками яблук і груш. "Напевно, гарно вродила садовина", – зауважує наш водій. Переконуємося в цьому, звернувши на грунтову дорогу, яка веде до господарства фермера. На багато кілометрів – аж до горизонту – простягаються сади. Гілки низькорослих яблунь і груш рясно вкриті плодами – навіть листя не видно.

"Їжджу за кордон переймати досвід"

Анатолій Гнатович зустрічає нас на подвір’ї, оточеному садом. "Сливи ми вже зірвали. Зараз збираємо озимі сорти яблук і груш, – розповідає фермер. –Торік зібрали з гектара в середньому по 40-50 тонн яблук і по 30 тонн груш. Цього року буде ще більше. Бо вродило щедро – найкращий урожай за останні 20 років. Була досить сприятлива погода. Самі вирощуємо саджанці. Садимо тільки низькорослі дерева. Найвищі сягають трьох метрів 30 сантиметрів. Маю до восьми сортів яблук та чотири сорти груш. Сподіваємося зібрати весь урожай до кінця жовтня. Синоптики обіцяють суху, теплу погоду".

Фермер показує нам своє велике доглянуте господарство. Сад поділений на квартали і ряди. Усе пронумероване. У кожному ряду росте в середньому по 160 дерев. Земля буквально всіяна яблуками та грушами. "Фрукти зриваємо за два-три заходи – так краще, – запевнив пан Анатолій. – Техніка в мене не нова, але якісна – японського та італійського виробництва. Часто їжджу за кордон переймати досвід. Нещодавно повернувся з Голландії, де розповідали про механічне обрізання плодових дерев. Днями в мене побували польські фермери, які займаються садівництвом".

Звертаємо увагу на яблука незвичайного темно-вишневого – до чорноти – кольору. "Це досить перспективний сорт. Його шанують у США та Північній Африці. Ці яблука дуже люблять арабські шейхи, тому треба везти до них, – сміється фермер. – Ось ще один популярний нині сорт яблук "Фуджі". Я сам люблю їх, бо вони медові та хрумкі. А в Європі дуже люблять яблука сорту "Пінк леді". На жаль, не встигаємо зібрати те, що лежить на землі, – руки не доходять. Якщо буде гарна погоді у листопаді, то, може, зберемо і здамо на сік".

"Наймаємо людей, бо самі не впораємося"

Анатолій Гнатович підводить нас до великого водосховища, на березі якого видніється дерев’яний хрест. "Тут поміщається до чотирьох тисяч кубів води. Цього вистачає на два дні поливання саду. Качаємо воду зі свердловини. Визначаємо вологість за спеціальними приладами. Тобто у нас все поставлено на наукову основу".

Підходимо до людей, які рвуть груші. Вони у рукавицях, на грудях висять спеціальні сумки, в які обережно складають фрукти. Коли сумка наповнюється, знімають дно і висипають плоди у великий дерев’яний контейнер. Деякі груші не вміщаються у дві долоні. "Вони важать у середньому 350-400 грамів. Бувають по півкілограма, – зауважує Анатолій Гнатович. – А вчора зірвали грушу, яка важила більше кілограма".
– Не важко працювати? – запитуємо чоловіка на драбині.

– Якщо робота подобається, то не важко. А рвати фрукти – велике задоволення для мене, – відповідає той. – Робота творча, на свіжому повітрі. Працюємо з ранку і доки не стемніє. З 14.00 до 15.00 обідня перерва.

– Я вже третій рік працюю тут. Звикла лазити по драбині, бачите, яка струнка, – сміється пані Зінаїда. – Якщо гарна погода, то наша бригада рве за день по 18 контейнерів яблук або груш. У кожному поміщається 400 кілограмів. Цього року дуже гарний урожай. Не пам’ятаю, коли такий був.

– Наймаю людей, бо самі не впораємося. Хоча тут працює вся наша сім’я – дружина, діти, скоро внуки допомагатимуть. Однак моє садівниче господарство досить велике – 54 гектари, – каже фермер. – Місцеві не йдуть, бо теж мають сади. Приїжджають люди із сусідніх областей: Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької. Є студенти Уманського державного університету садівництва, з яким уклали договір на співпрацю. Тут хлопці та дівчата і практики набудуть, і гроші зароблять. Усього зараз збирають урожай 45 осіб. Вони розбиті на бригади по п’ятеро. Є бригади, які зривають за день по чотири-п’ять контейнерів фруктів на одного працівника. Деякі рвуть менше. Платимо по 90 гривень за день. Крім того, за свій рахунок годуємо людей і даємо гуртожиток. Наприкінці сезону ще й преміюю кращих працівників. Хоча премії отримують майже всі, бо стараються і хочуть заробити. Отож в середньому виходить щодня по 120 гривень.

"Зможемо вийти і на європейські ринки"

– А куди відправляєте зібраний урожай?

– Зберігаємо його до зими у власних холодильниках, – пояснює Анатолій Гнатович. – Останні роки реалізуємо яблука та груші тільки в Україні. Це Київ, Суми, Харків, Нова Каховка, Полтава та інші міста. Є постійні дилери, які беруть гуртом нашу продукцію. Торік продали все, що зібрали, бо гарних фруктів в Україні не так уже й багато. Садівництвом я почав займатися одним із перших в області ще на початку 1990-х. Мені видали посвідчення фермера під четвертим номером. Із роками стає важче працювати: збільшується конкуренція, завозять фрукти контрабандою із-за кордону. Але наші все одно набагато смачніші. Продаємо яблука, залежно від сорту, по три-шість гривень за кілограм, груші – по 10-12 гривень. На ринках і в магазинах ціну накручують у кілька разів. І виходить, що виробник заробляє менше, ніж продавець.

– Не хочете продавати свої яблука та груші в країнах Євросоюзу?

– Поки що наша продукція не відповідає їхнім стандартам, – чесно зізнається фермер. – Але з часом зможемо вийти і на їхні ринки. Хоча наші фрукти екологічно чистіші. Наприклад, ми кропимо дерева 18 разів на рік, а в Європі, зокрема в Польщі, – 30-32 рази. У саду робота триває впродовж усього року. Треба посадити дерева, виростити їх, зібрати урожай, зберегти його. Та головне, щоби було кому продати. Бо інакше вся праця пропаде.
Надія БУДНА

До речі
"Щорічно висаджують 400-600 гектарів нових садів"
Василь Сандуляк,
в. о. директора департаменту агропромислового розвитку ОДА:
– Садівництво в області розвивається найвищими темпами в Україні. Для нас це дуже перспективна галузь, бо маємо хороші кліматичні умови та родючі грунти. Щорічно на Буковині висаджують від 400 до 600 гектарів нових садів. Вирощені фрукти фермери постачають майже в усі міста України. Найбільше садів у трьох районах: Хотинському (понад вісім тисяч гектарів), Новоселицькому та Сокирянському (по чотири тисячі гектарів). Окрім цього, в краї є майже п’ять тисяч гектарів інтенсивних садів, з яких 11 садів площею 850 гектарів обладнані системою крапельного зрошення. А на Сокирянщині є 50-гектарний сад, повністю накритий градобійною сіткою. Подібного в Україні немає.
В області є 28 фруктосховищ, у тому числі сім – з регульованим газовим середовищем. Хоча потрібно будувати ще більше. Цього року фермери зберуть орієнтовно 400 тисяч тонн фруктів. Фруктосховища ж розраховані лише на 80 тисяч тонн. Бажано, щоб фермерські господарства могли виробляти та продавати свої фруктові соки.