"Приїхав до Чернівців на один день. Завтра знову повертаюся на передову", – на сходах ОДА зустрічаємо 39-річного командира Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" Андрія Стемпіцького.
Прямуємо з кремезним чоловіком у камуфляжі, який заввишки під два метри, до його позашляховика. "Зараз дістану цигарки з машини й підемо вип’ємо кави", – каже Андрій.
Доки повертаємось назад, комбат розповідає про бої на Сході:
– Із нашого корпусу воює кілька окремих батальйонів у зоні бойових дій. Бойові дії проводяться в районі Донецького аеропорту. На нашій ділянці завдаємо удари по противнику, який незважаючи на так зване перемир’я, атакує й намагається відбити донецький аеропорт і населені пункти, використовує "Гради", міномети. Успішно ті атаки відбивають наші хлопці... Завдають шкоди противнику – як у техніці, так і в людських ресурсах. Проти нас на тій ділянці стоїть батальйон "Восток", так звана Російська православна армія – таке бандитське утворення і військові спецназівці...
– Техніку маєте?
– Та ні, зброю використовуємо лише "трофейну", тобто ту, яку забираємо у ворога. Ночівля – залежно від умов бою. Коли ми були біля Савур-Могили у Степанівці, то ночували у підвалах будинків у спустошених селах. А от із їжею проблем немає. На передовій видають бійцям сухпайки, консерви. На основній базі є й картопля, супчик...
Андрій закурює цигарку. Замовляє глінтвейн.
– Як оцінюєте наміри військових йти в політику?
– Гадаю, саме комбати, солдати й ті бійці, які безпосередньо жертвують своїм життям і здоров’ям за цю державу, мають право там бути і вирішувати долю Батьківщини. Коли говорять про те, що солдат має воювати, відповідно, ті політики, які розвалювали державу до цього, і далі намагаються це робити – це, гадаю, неправильно. Ті люди, які доводять своєю боротьбою, що їм небайдужа доля України, і мають керувати цією країною.
– Як ставитеся до мирного плану Порошенка?
– У багатьох воїнів ставлення до цього абсолютно негативне. Ми вважаємо це практично здачею національних інтересів України. Домовленості з терористами і грабіжниками не можливі апріорі. Територіальна цілісність закріплена Конституцією, тому торгувати нашими землями не має права ніхто, у тому числі й президент.
Нині часто маніпулюють тим, що в нас немає ресурсу воювати, треба шукати мирні шляхи. Ворог – Росія, ополченці, терористи – не мають бажання мирно урегульовувати конфлікт. Вони хочуть відірвати шматок України і приєднати його до Росії. А Росія має стратегічні плани щодо знищення нашої країни. Тому перемир’я – це просто можливість "передихнути" для ворога. Якщо враховувати, що перемир’я з нашого боку – це час, щоб забрати полонених і підсилити армію та продовжити війну до повного знищення терористів, то це приймається. Якщо це той хід, який законсервує ситуацію на майбутнє, і у нас створиться своє Придністров’я, то це – шлях в нікуди. Бо це буде постійне джерело насилля, терористичних актів та дестабілізації ситуації.
"Агітуємо за себе на передовій – зі зброєю в руках"
– Як ставитеся до особливого стану Донбасу?
– Не може бути жодного "особливого стану" на тій території, яку окупував ворог. Може на законодавчому рівні бути закон про тимчасово окуповану територію. Але на тій території, яку не контролює українська влада – це абсурд. Той так званий закон прийнятий нелегітимною Верховною Радою, яка не має права на існування відразу після революції. І ті, хто голосував за диктаторські закони 16 січня, тепер голосують за перемир’я з терористами. Вони не мають права щось вирішувати в цій державі.
Особисто я не бачу якогось сценарію мирного врегулювання конфлікту на Сході. Те, що Росія запустила, буде тільки розвиватися. Конфлікт буде або в активній фазі – коли будуть відкриті бойові дії, або в замороженій – коли бойових дій не буде, але будуть постійні сутички з диверсійно-розвідувальними групами. Не для того починалась агресія Росії, щоб зараз вони відступили і залишили Україну в спокої. Наш шлях єдиний – це повна перемога і відновлення територіальної цілісності країни. Включно з Кримом.
Революція в нашій країні ще не закінчена. Бо при владі й надалі є такі особи, які працювали за Януковича. Ні в держапараті, ні в силових структурах жодних змін не відбулося. Ті генерали й командири, які давали накази на розгін мітингів, далі на перебувають на посадах. А ті, кого роками Росія нашпиговувала своєю агентурою, й надалі діють. На виборах люди мають дати оцінку цим політичним особам.
– Подейкують, що ви свого часу готували замах на Януковича…
– Це були події 2010-2011 років. Тоді група "тризубівців" виконала акцію по знищенню пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Ми відрізали голову цьому пам’ятнику. Після цього хтось підірвав той монумент. Але не ми. Після цього почали трактувати наші дії як терористичні. Це дало підстави, щоб проводити масові репресії по активістах "Тризубу". На Івано-Франківщині затримали багатьох наших хлопців, у тому числі й Дмитра Яроша. Мабуть, для більшої легальності оцих їхніх дій у губернатора Вишиванюка була така версія, що "Тризуб" знімав квартиру на околиці міста для того, щоб знищити літак Януковича, який десь того дня мав прилетіти. Рейс скасували. А ми начебто повинні були на відстані 10 кілометрів із пневматичної гвинтівки зі снайперським прицілом збити його. Ось і пішли такі міфи...
– Якби зараз мали змогу зустрітися з Януковичем, як би вчинили?
– Та я би просто взяв і привів би його на народний суд. Про це кожен українець мріє. На жаль, ніхто не шукає цих злочинців, що були при владі. І з такими політичними процесами, як нині, навряд чи скоро знайдуть...
Микола КОБИЛЮК
