Загасити пожежу, розібрати завали й витягти людей з-під уламків і з води – це ще не повний перелік того, що доводиться щодня виконувати рятувальникам.
В Україні 17 вересня відзначили професійний день рятувальника. З цієї нагоди ми поспілкувалися зі старшим лейтенантом служби цивільного захисту Антоном ТУГАРІНИМ, який має вже чималий досвід роботи в надзвичайних подіях.
"Каски в деяких хлопців плавились"
– Рятувальником працюю вже шостий рік, – каже він. – Керую особовим складом як на пожежах, так і під час інших заходів. Бо наша служба – це не обов’язково вогонь, а й вода, змії, бджоли... Найважливіше – знання, досвід і впевненість. Особовий склад має йти за тобою, а не лякатися. Ти маєш бути справжнім фахівцем.
Перша моя пожежа була ще у Львові, де я навчався. Після першого року навчання ми здавали залік. Нас уже допускали тоді до вогню. Тоді людина отруїлася у квартирі чадним газом. Перед тим вживала алкоголь. Ми нічого вже не могли вдіяти.
– Днями наші хлопці прибули на вулицю Б. Хмельницького, де прорвало газову трубу. Подали сім стволів на гасіння. Важко було погасити, бо страшенно висока температура була. Каски в деяких наших хлопців плавились. Але то таке…
Але найбільша пожежа – то, безумовно, була на вулиці Нечуй-Левицького два роки тому. Там згорів будинок двоповерховий на п’ять квартир. Виїхали ми десь о 11.00 і гасили пожежу ще добу. Була страшенно висока температура. Тяжкий під’їзд. Вода замерзала, важко було підвозити. На місці з’ясували, що в будинку є мешканці. Насамперед винесли пенсіонерку, яка важко хворіла. Викликали "швидку". Посадили її в нашу машину, відігріли. Та будинок згорів повністю. І ми справді нічого не могли вдіяти.
Гасити пожежу, йти у вогонь не страшно. Це вже в крові, і приходить це з досвідом. Ми навчилися холоднокровно виконувати завдання.
Треба мати чималу стійкість
– Цього року, на щастя, зменшується кількість пожеж зі смертями, – каже Антон. – Люди стали більш обережними. Як правило, горять помешкання у літніх людей та тих, хто "оковитою" зловживає. Подивимось, як далі буде: зима буде холодною, газ будуть відключати – зараз може бути більше пожеж.
– Часто до диспетчерів надходять хибні виклики, – каже Антон. – З одного боку, це добре, що люди такі уважні. Але є й такі, що, побачивши димок, думають, що вже щось горить, викликають нас. Жартівники теж часом дзвонять. Диспетчери в нас теж досвідчені і знають, коли людина справді говорить правду, а коли бреше. Навіть по голосу, по інтонації зрозуміло, чи правдиву інформацію нам надають.
– Нині, з першого вересня, у нас теж відбувається навчальний процес. З 09.00 і до обіду вчимося. Заняття, як у школах та вузах – записуємо, вивчаємо, розбираємо різні пожежі та опрацьовуємо їх. Після обіду – виконання практичних робіт.
Ми працюємо від восьмої до восьмої у чотири зміни. Відпрацював три дні – і йдеш на три доби у вихідні. Щоби бути рятувальником, треба бути фізично розвиненим і мати чималу стійкість. Для цього є профільні вузи. Всі пожежники приходять після армії. А керівний склад, тобто, такі, як я, має вчитися у профільних вузах.
Микола КОБИЛЮК
