Загарбники чи цивілізатори?

Що це дало краю: у цифрах, описах, думках істориків.

"31 серпня 1774 року австрійське військо під орудою обервахмістра Міга з Галичини вступило на Буковину, яку незадовго до того залишили росіяни, – пише історик Раймунд Фрідріх Кайндль. – Вже того самого дня головне командування перебралося до Чернівців, куди, між іншим, ще раніше послали гусарів, а решту краю зайняли в наступні дні. Буковина стала австрійською без єдиного пострілу. Перед вступом верховний головнокомандувач Еллріхсгаузен віддав наказ поводитися з жителями краю люб’язно та привітно. Для бідних чернівчан та буковинців з їх попереднім досвідом було, мабуть, великою несподіванкою, що вояки, яких вони приймають у себе, не спустошують і не грабують…"

З приходом австрійців у 1774 році главою військової адміністрації краю став генерал–майор Габріель барон фон Сплені. Він же створив перший "Опис Буковини". Відтак цікавими є його нотатки про міста та наш менталітет.

"У цьому дистрикті є 4 міста: Сучава, Чернівці, Серет і Вижниця, – пише фон Сплені. – Чернівці досить населене місто. Кращі будинки належать іудеям, яких в усьому дистрикті немає такої кількості, як у цьому містечку. Чернівецький дистрикт отримав назву від цього міста. Тут проживає також управитель дистрикту, який за польових часів був названий старостою, щоб надати авторитету серед поляків, які жили неподалік…

У цих містах, так само як і всьому краї, відчувається нестача ремісників, через що зрідка можна знайти найбільш необхідних: шевців, кравців, ковалів, каретників. М’ясною справою та хлібовипіканням займаються за своїм уподобанням самі місцеві жителі, з чого вже ясно, що ні про які організовані чехи тут не чутно. У кожному з цих міст проходять щорічні й щотижневі ярмарки, які однак, окрім Чернівців та Сучави, куди приїздять купці з Ясс, Ботошан і Романа, вдаються погано".

Габріель барон фон Сплені детально описує дух місцевого населення: "Дух цієї нації в основі природний, але більш схильний до лукавства. Це робить їхню поведінку мінливою і дволикою, так що ні в ділах, ні у словах молдованину не легко довіряти.

Вони у хвилини небезпеки безстрашні, а коли їх ображають, – непримиренні й майже не прощають образ. Водночас, вони легковажні. З любові до свободи схильні до зради керівництву. Їхня природна скупість разом із заздрощами схиляють їх до збагачення за рахунок ближнього... Дворянство, як і духовний стан, не отримують майже ніякої освіти, а селяни взагалі неотесані".
Валерія Чорней

Розвиток Буковини та Чернівців
за Австрійської імперії
(з досліджень історика Василя Ботушанського)

Населення
З приєднанням краю до Австрії склад населення міста суттєво змінювався. Передусім кількісно. Якщо у 1774 році в Чернівцях і приміських селах – Роші, Клокучці і Горечі проживало 359 родин, а це приблизно дві тисячі осіб, то у 1830 році – 9,1 тисяча, у 1850 році – 20,5 тисяч, 1914 році – близько 100 тисяч.
Факт міграцій свідчить, що Чернівці були відкритим містом, а не глухим анклавом. Так, у 1869 році серед стороннього населення з інших провінцій у Чернівцях зафіксовано 5065 чоловік з Галичини, 224 – з Богемії, 99 – з Угорщини, 81 – з нижньої Австрії. Виявлено було і 354 чоловік з інших країн: 197 – з Румунії, 21 – з Англії, 10 – з Баварії, 42 – з Пруссії.
Особливо інтенсивно зросла чисельність єврейського населення. На час приєднання Буковини до Австрії у всьому краї проживало 504 єврейські сім’ї, що становило приблизно 2,3 тисячі осіб. У 1910 році їх уже було 28,4 тисячі. Причому абсолютна більшість євреїв жила не у передмістях, а у самому місті.

Міське самоврядування
Перехід Буковини з-під влади Османської імперії під владу великої європейської держави з централізованою владою та помітними здобутками в економічному і культурному розвитку мав певні позитивні наслідки. На 140 років припинилися війни. Українське населення Буковини, яке завжди становило в краї більшість, дістало можливість об’єднатися з українцями Галичини і Закарпаття в межах однієї держави.

Економічний розвиток міста
З метою заохочування мешканців міста австрійці на п’ять років звільнили ремісників від податків. У 1851 році в Чернівцях діяли 12 цехів, гільдії, одне художнє прикладне товариство, а у 1861 році було 960 ремісників.
Приблизно з 1860 року розпочався процес власного виробництва кахлі на підприємстві Антона Кайндля.
Хімічна промисловість міста була представлена двома невеликими нафтоперегінними заводами, які дозволили нафту з Галичини і Румунії.
Відбулося будівництво залізниці. Воно розпочалося у травні 1865 року. 1 вересня 1866 року до Чернівців прибув перший потяг. У результаті Чернівці були зв’язані залізничним сполученням з Віднем, Бухарестом, Одесою, Києвом, а фактично – з Східною і Західною Європою.
За часів Австрії засновано регулярну пошту. У кінці 1782 року в Чернівцях створено першу контору. У 1855 році в Чернівцях з’явився телеграф. У поштово-телеграфічній службі Буковини у 1913 році було зайнято 1185 чоловік.
У 1894 році почали прокладати водогінну мережу. Одночасно прокладали і каналізації та очисні споруди біля Пруту.
Перші згадки про стаціонарне освітлення вулиць Чернівців були до 1783-1784 років. На початку 60 років з’явилися нафтові ліхтарі. У 1884 році на вулиці висіло 511 гасових ліхтарів.
1902 року у місті діяли 3,3 тисячі підприємств і закладів, на яких працювали 8,5 тисяч осіб. Діяло 43 кредитні заклади і 9 страхових компаній.
На час приєднання до Австрії у Чернівцях шкіл не було. У 1871 році в Чернівцях існувало уже 15 шкіл, але більшість (11) приватних.


ДУМКИ
Був як позитив, так і негатив

Ігор БУРКУТ,
історик, політолог:

Тема не така проста й однозначна, як видається на перший погляд. Почнемо з того, що упродовж тривалого часу Буковина була місцем, де боролися різні держави за панування. Це боротьба між Російською, Австрійською і Османською імперіями наприкінці XVIII століття. Вона завершилася тим, що Буковину взяла під свій контроль Австрія. Як це оцінювати? До того Буковина була частиною Молдавського князівства, яке знаходилося у васальній залежності від Османської імперії. У такій ситуації, коли ішли безперервно війни, проходили різні війська з грабуваннями, хто би тут не встановив свою владу надовго без воєн, це уже був плюс.

Потім варто згадати революцію 1848 року. Було скасовано панщину і поступово запроваджено чимало різноманітних прав. Віддалений резонанс революції – запровадження загального виборчого права у 1907 році.

Як доводилося Буковині жити в Австрійській імперії? Це була найменш розвинута провінція. Але незважаючи на це, цивілізація пробивалася сюди. Особливо у Чернівці. Є важливий момент: Чернівці були форпостом німецької цивілізації. Особливості Чернівців полягали у тому, що, незважаючи на відсталість краю, завдяки певним позитивним моментам австрійської політичної системи, край мав автономію. Це означало, що не усі гроші забиралися до Відня, чимало капіталів використовувалися у середині Буковини, особливо у Чернівцях.

Коли нині ми оцінюємо цей період, ми звертаємо увагу на той позитив, що ми бачимо на власні очі: збудоване справжнє європейське місто.
Але було і чимало негативу. Про це існує не тільки чимало досліджень, але і художньої літератури: це той же Іван Франко, який описував життя селян, це і Ольга Кобилянська... Тоді селянство жило бідно, та й у місті було чимало бідняків. Але у той же час прав у буковинців було значно більше, ніж у підданих Росіїської імперії. Тут формувалося громадянське суспільство – це дуже важливий момент.

Світлана
БЕЛІНСЬКА,
завідувач науково–експозиційного відділу
археології, історії середніх віків та нового часу Чернівецького краєзнавчого музею:

Багато говорять і про загарбницьку позицію Австрійської імперії до території нашого краю, і про цивілізаторську місію. Питання – неоднозначне. Справді, це було загарбання території. Однак варто говорити про ту історію із позиції сьогодення. Вважаю, необхідно більше звертати увагу на позитив, який справді був. Серед найбільших здобутків – це архітектура старих Чернівців, ми маємо вишукане європейське місто. Варто згадати і про два важливі документи: коли австрійці побачили занедбаний стан буковинської провінції, було вирішено підняти її до рівня інших провінцій імперії. Тому у 1781 році було прийнято два патенти: про переселення та віротерпимість. Це сприяло тому, що Буковина перетворилася у багатонаціональний та багатоконфесійний край. Це дуже важливо, особливо в наш напружений час. На прикладі Буковини можна вчитися тому, як разом можуть вживатися представники різних національностей та вірувань. Цей приклад ми спостерігаємо уже століттями.

Якщо говорити про негатив, необхідно відзначити наступне: у краї дуже довго пробуджувалася національна свідомість українців. За Австрії державною мовою була німецька, навчання велося німецькою. Взагалі на Буковині українська мова прийшла у навчальні заклади лише у другій половині ХІХ століття.