«Росія затрималася на царському етапі»

Анета Камінська нещодавно два тижні у Чернівцях перекладала вірші наших поетів про війну на Сході. З нею ми говорили про Україну та Росію в очах Польщі і як поляки відчувають нашу біду...

Два тижні у Чернівцях у квар­тирі-резиденції Meridian Czerno­witz мешкала Анета Камінська – відома польська поетеса, перекладачка поезії з польської на українську, промоутер української культури в Польщі.

Упродовж кількох місяців Анета серцем і діями перебуває з Україною: організовує мітинги, читання, зустрічі у Варшаві на підтримку України. Також перекладає польською вірші українських поетів про Майдан, Небесну Сотню, революцію та війну.

"Про вашу країну говориться
у нас щодня"

– Пані Ането, як митцеві, наскільки вам було комфортно творити у Чернівцях?

– Рік тому мені було прекрасно: упродовж місяця перебувала в резиденції Meridian Czernowitz, часто гуляла містом і дізнавалася його історію. І написала багато віршів. То був чудовий і дуже творчий відпочинок. Цього року було трішки по-іншому. Була лише два тижні, але дуже інтенсивно: мала кілька важливих виступів. Замість того, щоб писати вірші, перекладала вірші про війну на Сході. Під час мого перебування тут сталася катастрофа з літаком і всі довкола говорили лише про війну. Це перебування було скоріше місією, ніж відпочинком.

– Чим наше місто та його люди вас здивували?

– Тому що упродовж десяти років їжджу в Україну, то мене важко чимось здивувати. Але я звернула увагу на цвинтар на вулиці Зеленій, де поховані люди різних народів і конфесій. І це є для мене найбільшим показником того, що Чернівці були містом багатокультурним і люди повинні були жити в згоді з поглядами інших – так само як зараз у згоді лежать на цвинтарі. Також ніде не бачила таких цікавих криниць. Мої перші враження були такі, що це каплички...

–У Чернівцях ви працювали над перекладом віршів про Майдан, Крим, війну на Сході. Які образи у них схвилювали особливо?

– Вірші про Євромайдан почала перекладати навесні, бо в Польщі відбувалося багато зустрічей на підтримку України. Хотіла, щоб поляки почули вірші актуальні, про те, як українці бачать і переживають ситуацію, яка відбувається в їхньому краю. У віршах про Євромайдан найбільше мене вразило те, що багато з них про дітей: не лише про страх за життя власних дітей і не лише переживання, в якій країні доведеться жити дітям, а саме про те, що ця ситуація може завдати травм дітям, або ж загартувати їх. Коли приїхала в Чернівці, то вирішила, що буду продовжувати свій проект і почала шукати вірші про війну на Сході. Натрапила на дуже сильні тексти Бориса Гуменюка, поета з Тернополя, який, як солдат перебуває зараз на фронті, а у вільний час пише вірші безпосередньо на Фейсбуці. То насправді вражаючі тексти: про те, як цілиться у людину, як вчиться вбивати, як птахи роздирають тіла мертвих, як утворюється специфічний вид близькості між солдатами з обох сторін.

– Чи є зацікавленість нашими революційними віршами у Польщі? Після цих подій зросла зацікавленість літературою України?

– Ті вірші, які обрала, не назвала би революційними, вони скоріше є рефлексійними і найчастіше дуже універсальними. Перед відпусткою ми багаторазово читали вірші про Євромайдан, то багато людей підходили опісля і казали, що то дуже зворушує і відкриває очі. Тепер вірші зі Сходу – очима Бориса Гуменюка – розміщую у Фейсбуці. Коментарі, які найчастіше повторюються: шокуюче. В Польщі зросло зацікавлення до України, про вашу країну говориться у нас щодня і це зумовлює зацікавлення культурою: літературою і музикою.

– У Варшаві ви організовували мітинги, читання на підтримку України. Хто приходив, які думки висловлював?

– Організовувала літературні зустрічі, приходили здебільшого люди з культурного середовища: поети, перекладачі, люди, які цікавляться Україною, студенти української філології. Здебільшого молоді люди. Митці в Польщі радше не є політично заангажовані, не пишуть заангажованої поезії, тому особливо цінним було, коли інші митці казали, що це важливе і сильне. Одного разу мій молодий знайомий запитав на одній зустрічі: що дасть, що ми читаємо вірші, а в Україні гинуть люди? Я теж взимку, в найважчий час Майдану, так думала, що поезія нічого не допоможе. Але зараз вважаю по-іншому: коли зустрічаємося, розмовляємо про Україну, інформуємо поляків, як можна реально допомогти (відбувається збір грошей чи речей), показуємо власним прикладом, що підтримуємо Україну.

"Навіть діти говорили про Україну на вулиці"

– Як у Польщі люди сприйняли революцію в Україні і як сприймають нині війну? Які розмови чути на побутовому рівні?

– Євромайдан поляки сприйняли з розумінням та солідарністю, можна сказати, що ми вітали українців. Пам’ятаю, коли пішла до української церкви, щоб переказати теплі речі для Майдану, з тією самою метою прийшло багато поляків і чутно було такі вислови: "Вони це мусять пройти". "Це" означає здобути для себе демократію і незалежність від Росії. Полякам пригадуються 1980-ті роки і це якось зближує наші народи. Тепер війна на Сході сприймається ще болючіше і немає підстав радіти, але більшість людей щодня стежать за новинами. Про Україну тепер говорять дуже багато, підтримують. Сьогодні чула, що навіть діти говорили про Україну на вулиці.

– Що у Польщі люди говорять, думають про Росію?

У Польщі завжди була велика неповага до Росії, століттями мали ми проблеми через нашого "східного сусіда": важкі війни, русифікація, висилки на Сибір за участь у повстаннях, атака на Польщу, яка боролася з Гітлером, з тилу під час Другої світової війни, Катинь, часи комунізму. Є цього забагато, щоб ми не могли добре думати про Росію.

– У якому образі постає Путін в очах європейців?

– Не можу говорити від імені всього ЄС, бо є в ньому багато країн, щоб мати одну думку. У Польщі Путіна дуже критикують і висміюють. Як і в Україні, його прирівнюють до Гітлера. Ще недавно зустрічала людей з Франції чи Голландії (дорослих і освічених), які були переконані, що Росія є демократичною країною… Маю надію, що ця думка тепер змінилася.

– Якою Росія була у ваших очах раніше?

– Така ж, як і зараз. У Польщі то особливо не змінилося. Змінилося лише те, що останні роки мали ми спокій і не потрібно було забивати голову Росією, але зараз треба прийняти той факт, що наш сусід століттями не змінюється. У час, коли ми змінюємося з кожним роком, Росія затрималася на царському етапі. І найважливіше – війна вже не є якась абстрактна...

– Як ви вважаєте, чи є санкції ЄС дієвими щодо Росії?

– Маю надію, що хоч частково є дієвими. Як вже казала, ЄС не є одним організмом і важко обрати одну позицію. Різні країни мають різні погляди на актуальну ситуацію, як і про Росію загалом, мають теж різні пріоритети і різні інтереси (бо гроші в таких справах відіграють велику роль). Думаю, що ці санкції будуть довгострокові і повинні дати результат. Навіть вже зараз Росія почала мати проблеми в туристичному бізнесі. Питання тільки, наскільки це Путіну важливо, щоб могло зупинити його хижацькі замисли.
Валерія Чорней

Редакція висловлює вдячність письменниці Христі Венгринюк за переклад інтерв’ю.