«Зберегти би це і дітям залишити»

Пік сезону – чимало туристів відвідує гірські райони краю з центральної та східної України. Вони – у захваті: природа, атмосфера. Лише у власників садиб не помітно ейфорії – самотужки розвиваються і не сподіваються на допомогу.

З кожною наступною садибою зеленого туризму на Вижниччині дедалі більше зачаровують краєвиди. З першого погляду здалося, що сільський туризм добре живе: чудовий край, гріх цим не скористатися. Садиби не просто охайні, а навіть розкішні, а подекуди і помпезні. Скажімо, у Мигово сільські хатки намагаються не поступатися виглядом місцевому гірськолижному комплексу – оселі зведені з натурального дерева, добудовані верхні поверхи з уквітчаними верандами. Туристи щораз частіше поселяються саме в таких будиночках, бо проживання тут помітно дешевше.

Земляки-туристи

У гірських селах туристичний бізнес посилено розвивається. Особливо цього року.

– Значно побільшало охочих приїхати відпочити цього сезону, порівняно із минулим, – каже Марія ДАНКО, власниця садиби у селі Мигово. – Якщо раніше більше приїжджали на вихідні, то цього року бронюють кімнати і у будні, і на 7-10 днів, а то й довше. Напевно, для багатьох море стало недоступним через анексію Криму, а за кордон – дорого. А тут і природа, і чисте повітря, і вода – неподалік річка Мигівка протікає, є невеличкий пляж.

Більшість тутешніх садиб мають басейни. Їм туристи надають перевагу. Власники садиб кажуть, що найбільше серед відпочивальників буковинців. Також багато є столичних туристів, з центральної України. Втім, побільшало відпочивальників зі Сходу та Криму.

– Крім чернівчан, у нас ще зупиняються люди з Донецька, Дніпропетровська, Києва, Запоріжжя, інших міст. Приїжджають на тиждень, трапляється, і місяць живуть, – розповідає Микола АНДРІЙЧУК, господар садиби, яка розташувалася біля самого підніжжя красуні-гори Стіжок. Розлогі краєвиди, невеличкі ставки з очеретом, ліс. А ще альтанки, сімейні гойдалки, акуратні дерев’яні будиночки, лазня і смачна буковинська кухня. Садиба розташована лише за кілометр від траси, а враження, ніби в раю. Господарі пропонують туристам потішити себе риболовлею, у ставках водяться раки. Можна замовити катання верхи. Коня замовляють у сусіда. Цей вид послуги невід’ємний у гірських селах.

Туристи полюбляють екскурсії, особливу популярність мають печери Довбуша, Протяте Каміння, перевал Німчич, урочище Лужки, відоме збагаченою залізом водою.

Про заробіток не йдеться

Незважаючи на задоволених туристів, власники садиб розповіли й про те, що насправді зеленому туризму не так добре живеться, як може видатися.

Підприємець Віктор КІШЛАР, опікується своїм дітищем, яке збудував на місці родинної оселі.

– Було бажання щось зробити добре і щоб було що дітям залишити. Багато років працювали по закордонах і ось звели, – чоловік оглядає територію. Готель виріс ніби з гори, круто вгору підіймаються кам’яні сходи, поруч стікає потічок. Видно, що сюди вклали душу і чимало коштів. Про їхнє повернення чи заробіток сьогодні не йдеться.

– Зберегти би це, – каже господар. – Зараз ніби пік сезону, а з 16 номерів зайняті лише кілька. А у міжсезоння – лютий-квітень та жовтень-листопад – повна тиша. А в інші місяці буває по-різному – на вихідні можуть кілька номерів забронювати. Ще на свята, або коли випадає більше вихідних на тижні. Для того, щоб працювати нормально і заробляти, треба, щоб щодня були зайняті чотири-п’ять номерів.

– Зараз в країні війна і чимало людей думають про відпочинок насамкінець. Нещодавно була група лікарів з Рівного – відзначали професійне свято. Люди скаржилися, що немає вказівників, дороги – і в суху погоду не пройти – не проїхати. А піде дощ – і поготів, – зазначає чоловік.
Місцеві мешканці скаржаться, що мало є інформації про наш край. Наприклад, з Кременчука люди телефонують і питають, чи справді тут є гори. Потрібно, щоб влада більш ефективно популяризувала Буковину як туристичний край.

Зелений туризм змушує рухатися, мимоволі вабить у гори, пройтися стежками, знайти білий красень-гриб, зібрати і заготувати ягоди, скуштувати цілющої джерельної води.

Це відчула киянка Євгенія БОРТНИЦЬКА. Вона у Виженці відпочиває вже втретє. Вперше приїхали з чоловіком, наступного року вже з друзями, а цього сезону покликала сюди ще й батьків. Гостює винятково в однієї і тієї ж господині.

– Тут відчуваю дуже приємну енергетику, яку випромінює господиня Вікторія Гулей. Я займаюся хенд-мейдом, виготовляю прикраси з дротиків. У багатьох місцях не виходило творити. А тут робота відразу пішла, – посміхається молода жінка. – Мій чоловік – композитор, ми тут черпаємо натхнення.

Тут – найкраще

Про те, що туристична галузь має великий потенціал, керівники краю повторюють багато років поспіль. Водночас сьогодні вона не оцінена гідно і досі не існує концепції її розвитку. Все зводиться до звітів обліку садиб та підрахунку коштів, зібраних від туристичного збору. Тим часом селяни самі вкладають кошти, ресурси, розвивають туристичну галузь. Варто врахувати, що ця галузь також має чимало побічних позитивних чинників – вона виховує з людини естета, оздоровлює її, примушує пізнавати, думати.

Законодавство за певних обставин дозволяє займатися зеленим туризмом без реєстрації. Але приватні підприємці пізнають усі нюанси українського фіскального сьогодення. "Три роки тому, коли оформляли дозвіл на спецводокористування та викиди в атмосферу ми заплатили 25 тисяч гривень. А ще були питання з пожежниками, а поки що виконали всі їхні вимоги, вийшов закон про те, що цього не потрібно, – розповідає приватний підприємець, власник садиби. – Зараз, крім єдиного податку, цього року потрібно сплатити ще й податок на нерухомість. За 2013 рік я вже сплатив п’ять тисяч гривень – з житлової площі. А тепер прийнята норма сплачувати із загальної площі – виходить орієнтовно 17 тисяч гривень. Це скільки я маю заробити, щоб лише з податками розрахуватися?"

Кримське подружжя митців саме повернулося з водоспаду. "Ми спілкуємося зі стихіями. Ця природа – неперевершена, благословенний край, надзвичайний магнетизм. Тут атмосфера дивовижно чиста, дзвінка", – захоплено говорили вони.

–Я багато подорожувала: Англія, Франція, Німеччина, Іспанія, Польща, бувала у країнах Північної Африки, Азії – чимало бачила, – зазначила Яна МІХАЙЛЬЯНЦ із Сімферополя. – Але тут – найкраще. 
Ліна НАГІРНЯК

Ціни (грн/доба):
 70-80 – з однієї людини за проживання;
 100-150 – проживання
у кімнаті;
 130-175 – проживання
триразовим харчуванням з однієї особи;
 220-350 – однокімнатний номер (двоє дорослих
з дитиною);
 370-450 – проживання
у двокімнатному номері;
 1200 –проживання
у котеджі на 11 осіб.