"Я йду на смерть за Україну", – говорив військовий. Так і сталося – бойовики із засідки розстріляли його разом із бійцями. Висококласний розвідник, який навчався у США, з багажем неоціненних знань загинув на передовій. Тепер родина героя залишилася без годувальника, обіцяної державної допомоги та житла.
Степан ВОРОБЕЦЬ все життя був чесним, мужнім військовим. Він з дитинства мріяв бути військовим, розвідником і став справжнім професіоналом.
Після сьомого класу пішов вчитися до Прикарпатського військово-спортивного ліцею. Потім був Одеський інститут сухопутних військ, навчався у Сумах, закінчував навчання у Львові. Степан не припиняв вчитися. Він досконало володів англійською мовою. Як одного із найкращих офіцерів його направили на курси у Чехію, далі здобував військовий досвід та знання у США.
Командир розвідувальної роти штабного батальйону 24 окремої механізованої бригади Оперативного командування "Північ" капітан Степан Воробець був вимогливим передусім до себе.
Залишилося двоє синів – дев’яти
і одного року
Його дружина Світлана розповіла кореспонденту "МБ", що її чоловік постійно навчався, тренувався, читав безліч літератури, дізнавався, постійно був у пошуку.
– Він був сильним, витривалим, стійким. І нас так виховував, – каже Світлана. – Тож ми і намагалися бути такими. Він не думав про себе. Завжди переймався за хлопців, бойових друзів.
Степан був завжди попереду, супроводжував бійців на передовій. 19 червня під селом Закітне Краснолиманського району Донецької області українські бійці потрапили у засідку. Бойовики розстріляли їх. Семеро з них загинуло, 20 поранені. Смертельна куля тоді наздогнала й 27-річного Степана.
Днями минуло 40 днів. У чоловіка залишилося двоє синів – старшому дев’ять років, меншому рочок виповнився у червні вже після смерті татка.
– Менший син мало спілкувався із татом, здебільшого у скайпі. Один раз вдалося прогулятися татові із молодшим сином у візочку, – сумує молода вдова.
Сім’я загиблого героя, як і більшість родин військовослужбовців, не мала свого житла. "Раніше нам пропонували одну кімнату в гуртожитку. Але у нас двоє дітей, в таких умовах жити вчотирьох неможливо. Тож ми винаймали квартиру у Яворові (Львівська область, – авт.)".
Зараз жінка з двома дітьми їздить від своїх батьків, що мешкають у Сторожинецькому районі, до батьків чоловіка, які проживають у Коломиї.
– Нам обіцяють державне забезпечення і навіть надати житло. Але поки що всі обіцянки – на словах. Ми зробили запит і попросили перевестися до Чернівців, тож сподіваємося, що таки отримаємо житло. Наразі у нас лише є довідка про те, що Степан загинув під час бойових дій, – каже Світлана.
"Він наголошував: у зоні бойових дій спати в наметах не можна"
Втрата таких професіоналів, як Степан, – непоправна. Розвідник чимало говорив про тактику ведення антитерористичної операції, про помилки, які коштують на війні дуже дорого. І все дивувався, чому до його порад не дослухаються.
– Зараз розповідають, що після обстрілу вижили лише ті, хто перебував у траншеях. Про це говорив і Степан. Він наголошував: у зоні бойових дій спати в наметах не можна. Його бентежило недолуге керівництво, все видається так, ніби вони граються у війну. А насправді, все серйозно. А ще він говорив, що потрібно запровадити військовий стан, – згадує жінка. – Щойно розпочалися події на Сході, можна було оперативно взяти ситуацію під контроль, перекрити кордони. Його хвилювало, чому кордони не перекриті, чому не ввели військовий стан на Донбасі? Бойовики мали дуже серйозну підтримку з Росії, через кордон прийшло воювати з українцями чимало людей, надали їм багато зброї. І вони знали, що робити, відразу окопалися, залили бліндажі бетоном – їх звідти неможливо дістати.
Степан повторював часто, що починати змінювати спочатку потрібно себе. Герой поліг, і сьогодні віддячити своєму синові держава могла би бодай посмертно – забезпечити нормальні умови для його родини. Бо Степан віддав їй усе, що мав – своє життя. Він був справжнім палким патріотом. Говорив, що йде воювати за людей, які хочуть жити мирно в Україні.
"Все життя на смерть з Україною в серці", – написав він на своїй сторінці у соціальних мережах.
Ліна НАГІРНЯК
