Відомий австрійський інвестор - фірма Швайгофер побудувала деревообробний завод неподалік – у Радауцах (Румунія) і вклала туди 400 мільйонів євро. Тепер інший завод вона будує в Коломиї. А відомо, що фірма мала намір працювати в Чернівецькій області. Та чомусь передумала.

Не таємниця, що у бізнесі існує вхідний бар’єр: хочеш працювати, поділися. Таку норму бізнес вже сприймає як належне. І навіть готовий платити за те, щоб дозволили працювати. Втім, чимало представників бізнесу не приховували, що суми, які виставлялися в Чернівецькій області останні три роки, для них були просто непосильними. Подейкували, що вхід у бізнес регіону становив приблизно 200 тисяч доларів.

Відтак, бізнесмени, у яких не склалося із Буковиною, пішли до сусідів. І сьогодні успішно там працюють, дають людям роботу, поповнюють місцеві бюджети, …але не Буковини.

"МБ" неодноразово аналізував причини інвестиційної неспроможності краю. З року в рік вони виявлялися однаковими: негативний діловий клімат, неефективність державних органів, непосильні місцеві податки і збори та песимізм бізнесу.

Щоправда, нарешті про це почали замислюватися і у владних колах області.

- За три попередні роки 59 суб’єктів господарювання припинили сплату податків, знялися із реєстрації як платники податків з доходу фізичних осіб і зараз працюють в інших регіонах. Втрати бюджету у поточному році складуть орієнтовно 3,8 мільйона гривень, – поскаржилася Єлизавета Пушко-Цибуляк, керівник департаменту фінансів ОДА.

"МБ" запросив інформацію про ці підприємства. Головне управління Міндоходів в області надало дані про 48 суб’єктів господарювання. Виявилося, щороку кількість підприємств, які покинули Буковину, більшало: у 2011 році – 12, у 2012 – 16, торік – 20.

Щоправда, певна кількість цих підприємств були філіями, і внаслідок оптимізації буковинське місце реєстрації платника податків змінилося. Перейшли зокрема до Києва та Київської області 16 підприємств, до Харкова, Херсона, Кіровограда, Донецька, Дніпропетровська,Сум – 10, кілька осіли в різних областях західного регіону. Ці підприємства займаються роздрібною та гуртовою торгівлею харчами, килимами, будівництвом, демонтажем устаткування, консультаціями, працюють на ринку нерухомості, а також то є трасти, фонди тощо.

- Як юридична особа трастове підприємство не працює на Буковині. Воно перебуває під управлінням компанії з управління активами. Від самого початку ця компанія базувалася в Івано-Франківську, а власники фонду були у Чернівцях. Потім власники змінилися – вони знову в Івано-Франківську, тож і підприємство змінило реєстрацію, – пояснили представники однієї із колишніх фінансових установ міста.

"Тиску не витримав"

Кілька фірм сільськогосподарського призначення також покинули Буковину. Офіційний коментар обмежився: "змінився власник". Водночас поля ж не переїхали до іншого регіону, тож на буковинській землі і далі вирощують зернові, овочі та фрукти. Але податки з прибутку ідуть у бюджети інших регіонів, зокрема Івано-Франківщини, Хмельниччини, Київщини та Дніпропетровщини.

Що насправді відбувається, "МБ" пояснили юристи, які працюють у сільському господарстві області.

- Змінився власник, змінилися учасники товариства. Там центральний офіс, документи, бухгалтерія, і місцевому власникові на місці легше домовитися про сплату податків. Виходить, що тут на буковинській землі вирощують продукцію, землі знаходяться в оренді і сплата за землю іде в місцевий бюджет Буковини – це 15 відсотків податку з доходів від оренди землі. Але це невеликі кошти. Залежно від грошової оцінки може коливатися від 1,5 до 2,5 тисяч на рік, – пояснив юрист Віталій.

За його словами, сьогодні найвигідніше працювати в сільському господарстві на фіксованому сільгоспподатку, то цей податок іде за місцем реєстрації – у Дніпропетровськ чи Київ.

Одне із буковинських підприємств 13 років виготовляло комбікорми. Сплачувало в бюджет щороку мільйон гривень. А в 2013 році довелося продати все. Приїхали люди з Київщини, викупили обладнання і зараз успішно піднімають столичний регіон.

- Я оплачував світло, оренду, 27 людей працювали на виробництві, сплачував мільйонні податки. А за результатами чергової перевірки мені донарахували штрафів на 300 тисяч гривень. Щоб розрахуватися, мені довелося позичити і віддати фактичний заробіток за три роки, – розповів Роман, керівник колишнього виробничого підприємства. – Кожен бізнес має свої можливості. А у нас виставляють до всіх один тариф – потрібно заплатити податок на прибуток з обігу плюс п’ять відсотків від ПДВ. І нікого не хвилює, чи має підприємець такі суми. Не заплатиш – збільшимо суму вдесятеро. Я не витримав такого тиску. Довелося продати бізнес. Якщо так піде далі, область залишиться без бізнесу.

За словами підприємця, коли в Київській області кілька років тому податок на прибуток платили 0,05 відсотка, то в Чернівецькій області – один відсоток. Зараз там сплачують один відсоток, а в нас – п’ять. Є різниця. Причому суттєва, якщо врахувати об’єми виробництва і споживання між нашими областями.

Буковинці піднімають інші регіони

Підприємство з виробництва індичатини на Буковині працювало з 2005 року. А в 2013 році воно змінило реєстрацію і переїхало на Івано-Франківщину.

– Були неприємні моменти – не давали працювати, тиснули з боку влади, – пояснив чоловік по телефону, він просив не називати його ім’я.

"МБ" має усі контакти та прізвища підприємців, з якими вдалося поговорити, але ми не називаємо їх. Такою була умова в обмін на правду.

– Фірма була заснована під виробництво індичого м’яса, і для цього будували м’ясопереробний завод в Мамаївцях. Але фінансування закінчилося, – заявив чоловік.

Наразі колишнє буковинське, а сьогодні франківське підприємство продовжує вирощувати індиків. Успішно нарощує об’єми. В Україні їм є куди розвиватися.

- Наша фірма з виробництва індичатини зазнало тиску з боку колишньої чернівецької влади, – обережно пояснили представники фірми. Всім відомо, що бізнесінтереси колишнього губернатора також стосувалися індичатини. – Нам створювали "умови". Але нас не так просто "з’їсти", бо ми один із найбільших виробників індичатини в Україні.

У результаті Буковина позбулася потужного виробника, зараз фірма сплачує податки у місцеві бюджети Коломиї. І повертатися не збирається.

Єдине в Україні підприємство, яке займається розведенням овець, продажем баранини та овечої шерсті "Меріно-Україна", протрималося на Буковині неповний рік. Й у 2012 році переселилося до Кам’янця-Подільського.

– Адміністрація Буковини обіцяла надати нам землі, щоб ми могли утримувати отару і побудувати племінне господарство, – розповідає керівник. – Але їй це виявилося нецікавим. Ми намагалися вплинути і депутатськими зверненнями, приїжджали і з Києва, і з Верховної Ради – не переконали. Кому дісталися обіцяні нам землі у Кельменецькому районі – 300 гектарів, ми не знаємо. У нас була ферма у Кельменцях – на зиму купували корми, вівці там зимували. Мали тоді 400 голів, завезли племінні особини з Німеччини. Наближалася весна, овець потрібно було випускати на пасовище. Довелося терміново шукати інше місце.

У Кам’янці-Подільському питання вирішилося дуже швидко. Приїхав голова ОДА у район, і площі надали. Зараз у підпорядкуванні фірми тисяча гектарів і понад тисяча голів овець.

- Я чернівчанин і хотів, щоб таке унікальне підприємство працювало саме на Буковині. Шкода, що не вдалося, – зазначив підприємець.
Ліна Нагірняк