Добровільно – на захист Вітчизни

Зокрема на базі Збройних сил формується батальйон територіальної оборони, який через кілька тижнів буде готовим посилити позиції армії щодо захисту державного кордону. Інше формування – це громадська спілка "Батальйон територіальної самооборони Буковини". Він базується в селі Панка Сторожинецького району.

Кореспондент "МБ" побував на тренуваннях батальйону територіальної оборони області, де поспілкувався з його командиром Миколою Головатюком.

Держава мало виділяє грошей, тому шукаємо спонсорів

– Розкажіть про створення цього батальйону і його основні завдання.

– Наш батальйон створено на базі Збройних сил України. Підпорядкований він оперативному командуванню "Північ". Завдання батальйону – допомога в наведенні та підтримці порядку на території області. Зокрема посилення охорони державного кордону, охорона важливих державних об’єктів спільно із внутрішніми військами, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами
спільно з підрозділами МВС, СБУ, Нацгвардії на території області. Також можливе застосування наших підрозділів і в інших областях, зокрема на Сході.

– Яка приблизна чисельність батальйону? Він складається із професійних військових чи добровольців?

– Чисельність батальйону майже 400 осіб. Основну його частину складають добровольці, які призвані по мобілізації. Це ті, хто має певну військову підготовку й перебував у запасі, а зараз визвався добровольцем захищати нашу країну. Хоча є й такі, що лише буквально позавчора прийняли військову присягу.

– Як фінансується ваш батальйон?

– Офіційно наш підрозділ створено на базі Збройних сил України. Але на його утримання держава дуже мало виділяє грошей. Тому наше фінансування здійснюється й за рахунок спонсорів. Держава нас забезпечує засобами захисту, формою, зброєю, пальним, але теж не в повному обсязі. Для повноцінної підготовки ми змушені самі розшукувати підприємців, які допомагатимуть. Когось ми просимо закупити певну кількість взуття, когось більше пального, бо того, що виділяє держава, не вистачає. Хтось може допомогти звичайними матрацами, подушками, бо зараз у нас і цього не вистачає. Багато солдатів постійно перебуває в казармі. Умови тут створені нормальні. Нещодавно бойлер встановили, теж за спонсорські гроші.

Новий мер обіцяв допомогти чим зможе

– Якщо підприємці чи звичайні люди захочуть допомогти, куди їм звернутись?

– Нехай звертаються особисто до мене або у військові комісаріати. Грошей нам не потрібно. Ми склали список речей, які нам необхідні для підготовки та вже для можливої участі у військових операціях. На першому місці бронежилети й кевларові каски. Для повного забезпечення ними нашого батальйону потрібно трохи більше мільйона гривень. З елементарного нам не вистачає звичайних наборів "матрац-подушка-ковдра". Один комплект коштує 200 гривень, а нам потрібно 300 таких. Вчора новий міський голова Олексій Каспрук проводив нараду за нашою участю. Він вислухав проблемні питання й пообіцяв допомогти чим зможе. Звичайно, такі питання швидко не вирішуються. Але ми вже хоча б розуміємо, що влада також буде долучатись до пошуку спонсорів, а, можливо, зможе виділити якусь частину коштів з міського бюджету.

– Якщо це батальйон із добровольців, то як сюди можна потрапити тим, хто хоче долучитися до захисту країни?

– Наразі триває комплектування батальйону із числа добровольців, які будуть зараховані на військову службу. Тому всім, хто має військову підготовку, або навіть тим, хто її не має, але хоче допомогти, потрібно підійти в районний військкомат. Там вам випишуть повістку про мобілізацію. Ви її даєте на роботі, і за вами повністю залишаються усі соціальні гарантії. Тут кожен може отримувати грошове забезпечення на рівні військовослужбовця відповідно до займаної посади. У нас офіцерський склад отримує майже п’ять тисяч гривень, залежно від посади. А солдати приблизно 2,5-3 тисячі гривень. Так само й пенсіонери, їм буде виплачуватись і пенсія, і наше грошове забезпечення. Щоправда, у нас є вікові обмеження. Для солдатів це до 45 років. Для старшин і прапорщиків, а також молодшому офіцерському складу до капітана зараз збільшили граничний вік до 55 років, а старшому офіцерському складу – до 60

Дружина хвилюється, чи нас ще не відправили на Схід

Кореспондент "МБ" поцікавився в солдатів, як їм служиться в цьому батальйоні.

– Нас лише минулого тижня перекинули сюди з Хотинського районного військкомату, – розповідає 27-літній солдат із Хотина Віталій Вільховецький. – До цього ми проходили підготовку там на місці. Коли прийняли той новий закон про часткову мобілізацію, до мене прийшла повістка. До того я працював продавцем у магазині. Зараз тут, наступного тижня їдемо в село Ропча Сторожинецького району на полігон. Там уже, кажуть, будуть трохи важчі військові навчання. А поки що, крім стройової підготовки, тренуємось стріляти на влучність, розбирати й збирати автомат, кулемет. Годують тут добре, побутові умови також нормальні. Одна біда: жінка часто телефонує, хвилюється, чи не будуть нас на Схід відправляти. Але ми служимо, і якщо потрібно буде захищати наші кордони, ми повинні бути до цього готовими.

"Ми були в гарячих точках світу"

У громадському формуванні "Батальйон територіальної самооборони Буковини" нам повідомили, що набирають добровольців, які готові на громадських засадах навчатись військовій підготовці.

– Спілка афганців і сотня Буковини за підтримки обладміністрації створює таке громадське формування, – розповідає голова громадської спілки "Батальйон територіальної самооборони Буковини" Іван Гриник. – Зараз ми перебуваємо в селі Панка Сторожинецького району на території колишнього дитячого санаторію "Золотий колос". Хлопці проходять стройову підготовку. Бо ми ж не військові, у нас немає дозволу на використання зброї. Ми даємо хоча б первинні навички тим людям, які їх не мають зовсім. Я раніше був у Києві в самообороні Майдану, потім тут, у Чернівцях. Із тих хлопців, що з Києва приїхали, ми створили сотню Буковини. Зараз вони входять у цей батальйон. Ми проводимо набір добровольців, навчаємо їх. Ми вісім днів проводимо таку початкову підготовку. Потім люди мають кілька варіантів продовження цього навчання. Вони можуть підписати повний контракт на три роки зі Збройними силами України, або зараз є можливість на період двох-трьох місяців, доки йдуть бойові дії. Також вони можуть бути зараховані до військового резерву.

– Можна сказати, що ви готуєте тих, хто ніколи не проходив військової підготовки, до служби в армії?

– Так теж можна висловитись. У нас є певна усна домовленість із батальйоном територіальної оборони, що формується на базі 300-го полку. Ми зможемо доукомплектувати його тими, хто виявить бажання там служити. Нам у підготовці допомагають колишні військові. Розумієте, деякі з нас, і я в тому числі, були в гарячих точках світу. Ми зможемо цих хлопців навчити тому, чого вони не дізнаються в Збройних силах України.

– Хто вам допомагає з фінансуванням?

– Ми надсилаємо листи до різних підприємців. Централізованого фінансування немає. Тому ми й не можемо розпочати повноцінне навчання. Ми маємо зараз кілька десятків добровольців, яких навчаємо на базі. Із харчами допомагають трохи місцеві мешканці, також з інших сіл люди приносять їжу. У нас зараз є домовленість з обладміністрацією про розміщення по місту оголошень. Там будуть телефони й контакти. До мене вже зверталось багато людей. Але в більшості їх цікавить зарплата. Я їм пояснюю, що для отримання зарплати потрібно підписувати контракт зі Збройними силами України. А в нас усе на добровільних засадах.

– Якщо хтось із підприємців захоче допомогти вашому формуванню, чого вам найбільше бракує?

– Ви знаєте, я кілька місяців на Майдані займався фінансами і зараз з ними справ не хочу мати. Тому якщо хтось може, нехай допомагає їжею, одягом, різними засобами гігієни. Можна передавати їх нам просто на базу. 
Віталій Олійник