21 травня минуло 90 років від дня народження відомого у світі науковця, політичного діяча, професора, почесного члена Академії наук вищої школи України, почесного доктора Чернівецького національного університету Костянтина Поповича.
Про цю багатогранну людину, непересічну яскраву особистість нам розповіла Наталія ПОНЮК, старший науковий співробітник відділу "Буковинська діаспора" краєзнавчого музею.
У селі створили музей свого земляка
– У гімназії села Романківці на Сокирянщині є історико-літературний музей імені Костянтина Поповича. У цьому селі в селянській родині народився майбутній письменник і науковець, – говорить пані Наталія. – Експонати для музею передав сам Попович. Це його наукові праці, листи, особисті речі, зокрема лейтенантська форма, у якій він завершував війну. Ім’я буковинця занесене в енциклопедії України, Молдови, Росії, Кембриджського університету.
Дитинство Костянтина було нужденним, але зігрітим материнською ласкою й доброю наукою сільських учителів. Хлопчик навчався в початковій школі рідного села, а потім вступив до Окницької залізничної класичної гімназії
Друзі жартома називали його Кокою. Один із романковецьких старожилів пригадував: "Кока Попович був неабиякий хлопець – заводило. На вулиці, сільських весіллях, клаках, танцях Костя завжди був першим".
– Протягом 1940-1944 років Костянтин працював учителем у селах Сокирянщини й заочно навчався в Чернівецькому ліцеї №1, – пригадує пані Наталія. – Із приходом на Буковину радянської армії його забрали на фронт. Був перекладачем в управлінні контррозвідки, представником радянського командування зі зв’язків із румунським урядом. Нагороджений орденом "Вітчизняної війни" І ступеня та багатьма медалями.
Після війни Попович повернувся до Чернівців і став студентом філологічного факультету університету. Після закінчення навчання вступив до аспірантури на кафедру зарубіжної літератури, де захистив дисертацію про поезію Міхая Емінеску й отримав звання кандидата наук. Пізніше викладав у педагогічному інституті.
1955 року на запрошення Академії наук Молдови Костянтин Попович переїжджає до Кишинева. Тут обіймає посаду завідувача відділу Інституту мови й літературознавства. Згодом стає членом Спілки журналістів СРСР і Спілки письменників України.
Автор понад 500 публікацій і 40 книг
Костянтин Попович відомий за своїми історичними романами.
– 1978 року була надрукована його перша книга "Заграви над Дністром", – розповідає Наталія Понюк. – Пізніше вийшли романи "Бентежний світанок", "Скривджені долі", "На крутих перегонах". Вони присвячені подіям, які відбувалися в 20-30 роках минулого століття в Чернівцях, Хотині, Кишиневі, Бухаресті. Свої твори Попович писав і публікував трьома мовами: українською, молдовською, російською. Він був родоначальником сучасного українського літературного слова на молдовській землі.
1984 року молдовська кіностудія зняла фільм за романом Поповича "Бентежний світанок".
Костянтин Попович був відомим у світі науковцем. Він автор понад 500 публікацій і 40 книг. 1997 року його обирають почесним академіком Академії наук Вищої школи України. А за монографію "Український театр на кишинівській сцені" він удостоюється премії імені
І. Котляревського.
Міжнародний центр біографій у Кембриджі (Велика Британія) оголосив Костянтина Поповича "Людиною року". 2000 року йому присвоїли звання "Почесний доктор Чернівецького національного університету".
– Костянтин Федорович активно працював до самої смерті, – запевнила пані Наталія. – Відійшов у вічність 5 грудня 2010 року. Ще за його життя в 1996 році в тодішньому музеї буковинської діаспори, куди він часто навідувався, була відкрита його іменна кімната.
Надія БУДНА
