За побиття студентів 30 листопада нікого не покарають. Навіть цапів-відбувалів, cеред яких – керівник київської міліції Валерій Коряк, голова КМДА Олександр Попов та заступник секретаря РНБО Володимир Сівкович. Що від цього чекати далі?
Із Валерія Коряка за грудневим законом "про амністію" зняли звинувачення за розгін Майдану, тож він може повернутися до виконання обов’язків начальника столичної міліції.
У середу стало відомо, що справи проти Олександра Попова, Володимира Сівковича та інших щодо розгону студентів 30 листопада закрито.
У грудні тодішній прем’єр Микола Азаров заявив, що Коряка нібито відправили у відставку. Однак сам міліціонер пізніше і далі називав себе керівником столичної міліції, хоча і був відсторонений від виконання обов’язків. У той же час він стверджував, що сам подавав заяву про відставку.
В.о. голови МВС Віталій Захарченко нещодавно заявляв: "Відповідальність за проведення цих заходів (розгін 30 листопада) узяв на себе начальник міліції Києва Валерій Коряк…"
Захарченко також стверджував, що "прямих команд" застосувати силу на Майдані 30 листопада ніхто не давав і що там були не студенти, а люди з Правого сектору, які спровокували працівників МВС.
Прокуратура хизується тим, що не шукає винних у побитті людей
"Жоден злочин проти громадян України, починаючи з побиття студентів 30 листопада 2013 року, не розслідуваний і не розслідується. У прокуратурі цим зухвало хизуються", – написала народний депутат Леся Оробець. – Жоден політв’язень не реабілітований попри так званий "закон про амністію". Є безліч громадян, яких прокуратура хоче ув’язнити на 12-15 років, але з огляду на необхідність приспати пильність готова перед судом, на якому їх ув’язнить, потримати їх кілька місяців "під домашнім арештом". Хітом є події з чотирма "афганцями", які здали ментам злодія. Злодія, я впевнена, менти випустили тут же, похвалили, думаю, ще пригостили цигарками.
З усіх облікованих у міліції і, очевидно, умовно-достроково звільнених із зони, а також, за браком такого цінного персоналу, перевдягнених убопівців організовано народні дружини в східних областях. За браком і цих ряджених поспливали якісь "російські байкери" і "донські козаки". Козаки чомусь із Санкт-Петербурга, – написала народний депутат. – "Федералізація" і "байкери" для чого ж? Олімпіада скоро закінчиться, якраз до того часу можна провести кілька збіговищ "місцевих рад і партхозактиву" зі зверненнями втрутитися. Чим буде займатися СБУ, яку очолює чоловік, який у 1998 році "звільнився" з російської армії, – питання риторичне... Боротися з бандерівцями, ясне ж діло.
"Це шлях до ескалації насильства"
– Влада зі своїх нікого не карає, – каже політолог Ігор БАБЮК. – Фактично всі дії влади полягають у тому, щоби не піддати сумніву те, що за розгін 30 листопада та інше свавілля залишаться не покараними ті, хто ухвалював рішення та їх виконував. Навіть, якщо ці цапи-відбувайли не винні, повинно бути оголошено нове розслідування з пошуку винних. Але ні по справах 30 листопада, ні по 1 грудня, ні по подіях, що мали місце 11 грудня, ні по 21 січня ніхто відповідальності не понесе. Сподіватися на конструктив від влади немає сенсу.
15-16 лютого закінчується термін дії закону "про амністію", так званого закону "про заручників". Думаю, після 16 лютого відбудеться ескалація насильства. Хто перший почне – невідомо. Прокуратура може почати повертати до СІЗО тих людей, яких відпустили "під домашній арешт" і "підписку про невиїзд". Або, навпаки, Правий сектор штурмуватиме слідчі ізолятори і судові адміністрації, звільняючи заручників.
– Думаю, влада до кінця не розуміє, чим це може загрожувати. Цим може скористатися зовнішній чинник, наприклад, Росія. Зараз великою є небезпека зовнішнього військового втручання. Є підозра, що сьогодні людей заганяють, як овець, певними коридорами. По певному фарватеру зараз проводять і владу. Це дуже небезпечно, бо це може вилитися у збройний конфлікт і пряму зовнішню інтервенцію. Чи є третій варіант? Є. Це переговори. Але реальні прямі переговори. У них мають взяти участь відомі експерти, науковці, громадські діячі, які мають показати всю небезпеку ескалації. Досі було три круглі столи. На жодному з них не було опозиції. На двох із них не було президента. Доки за круглий стіл не сядуть сторони, що борються, включно з Правим сектором, ГО "Майданом", радикальними проросійськими організаціями Криму і Сходу, буде загроза збройного конфлікту і зовнішньої інтервенції.
– Навіщо садити радикально налаштовані одну проти одної сили? – продовжує політолог. – Щоби сторони побачили реальність загрози втручання ззовні. Одна справа побачити це по телевізору, а інша – побачити цю загрозу і зрозуміти, що це реально вже завтра-післязавтра. Сторони повинні почати справжні переговори і пошук компромісу. Те, що відбувається зараз – не пошук компромісу, а поглиблення протистояння.
Михайло Салітра
