«Ми не боїмося, нехай нас бояться»

Чернівці ніколи не вирізнялися революційністю, особливо поряд із такими національно-патріотичними районами, як Вижницький чи Кіцманський. Та нині багато чернівчан стало добровільними помічниками Євромайдану. Хто ці чернівчани і чому вони підтримали єврореволюцію?

Ділити простір в ОДА, захопленій мітингувальниками, продовжують чиновники та активісти. Тут панує мирна атмосфера. Двері відчинені для всіх. Люди вільно заходять до приміщення.

Беруть вихідні, щоб допомогти активістам

Щодня до ОДА приходить майже 100 людей. Серед мітингувальників є і пенсіонери, і молодь. Чимало серед них волонтерів, тобто добровільних помічників мітингувальників. Жінки переважно працюють на кухні та у медичній частині. Чоловіки – в самообороні. Дехто навіть бере на роботі вихідні, щоб допомогти учасникам акцій протесту.

– Я працюю в приватній фірмі, але сьогодні взяв вихідний, – розповідає чернівчанин Віктор БОБИК. – Хочу допомогти своїми знаннями та підтримкою. Зараз чергую в медпункті. Маю медичну освіту. Під час чергування по допомогу звертається приблизно 15-20 людей, переважно з підвищеною температурою та з головним болем. Щоденно сюди приходять люди, які приносять нам ліки. Колеги по роботі та рідні мене підтримують.

– Працювати на кухні для мене задоволення, – каже пенсіонерка Клара РУСІНКО. – Стою на роздачі чаю та кави. Звичайно, в моєму віці це не так легко, але задля хорошої справи можна постаратися. Втома не може перешкодити допомагати людям.

– Я з першого дня допомагаю на кухні, моя робота – це приготування канапок для відвідувачів, – розповідає студентка біологічного факультету ЧНУ Катерина ВІЛЬХОВА. – Сюди приходжу після навчання. Звісно, трохи важко поєднувати навчання та допомогу на кухні, але мені приємно це робити. Рідні до цього ставляться добре, підтримують. Залюбки поїхала би до Києва на Майдан, але немає можливості.

"Чому я сюди прийшов, думаю, не потребує пояснень"

Наталя КУЛЯК приїхала в ОДА із Сокирянщини. Жінка каже, що не раз була на Майдані в Києві: "Несправедливість та насильство – ось чим керується влада. Ми не боїмося їх. Нехай вони нас бояться. Народ заслуговує на краще життя".

Валентинові СВЕРДЛЮКУ 69 років. Три місяці тому він став пенсіонером. Каже, що його "оптимізували" внаслідок медичної реформи.
– Таких оптимізованих у нас в лікарні було ще десятеро, – каже пан Валентин. – Те, чому я сюди прийшов, думаю, не потребує пояснень. До того ж тут можуть бути потерпілі як з одного боку, так і з іншого, а я давав клятву Гіппократа. Останнім місцем моєї роботи був шкірно-венерологічний диспансер. Доти я працював лікарем бригади швидкої допомоги та лікарем на судні. Ходили в Атлантику, до Латинської Америки, до Африки. Один рейс – по півроку. Величезний рибальський трейлер.

У мене є донька та 15-річний онук. Так сталося, що донька зараз на роботі за кордоном. Вся родина позитивно ставиться до мого волонтерства.

Я народився на Поділлі неподалік Шепетівки. Але тривалий час прожив на Буковині. Отже, є "буковинським подолянином".
У вільний час люблю попрацювати на дачі. Вирощую там городину. 
Богдана Генкул,
Михайло Салітра