Колись діти, граючись у війну, ділилися на "наших" і "німців". Тепер діляться на "наших" і "Беркут". Кадри знущань та нелюдських, жорстоких побоїщ, влаштованих "беркутівцями", облетіли увесь світ.

Під час перемир’я на вулиці Грушевського в Києві матері вийшли з плакатами до міліціонерів, щоби ті не били людей та не стріляли у них. Жінки тримали плакати із написами "Чужих дітей не буває" та "Не стріляйте в серця матерів".

Вочевидь, їхніх закликів ніхто не почув, бо навіть під час перемир’я з Грушевського продовжували виносити поранених.
Комендат Майдану Андрій Парубій показав світло-шумові гранати, кинуті "беркутівцями", що не вибухнули. Зовні до них були примотані скотчем гайки, дріб та цвяхи. Такі гранати є бойовими. Окрім катувань, фотокамери зняли, як "беркутівці" кидають у мітингувальників бруківку та "коктейлі Молотова".

Сторінки у соціальних мережах "беркутівців" рясніють антимайданівськими фото та гаслами. Видно, що вони справді вірять у владні версії того, що відбувається, і б’ють та стріляють людей зі щирою ненавистю.

Натомість, у соціальних мережах гуляють "рецепти" боротьби із силовиками. Один із користувачів описує спосіб "висмикування" силовиків із рядів: "Береться довга міцна мотузка чи буксир. До неї кріпиться чотиристоронній гачок. Хтось один закидає гачок у ряди силовиків, що зімкнулися в "панцир", а кілька осіб починають тягнути. Гачки чіпляються за обладунки чи одяг силовика – і маємо "- 1".

На вулиці Грушевського довелося поспілкуватися з одним із бійців внутрішніх військ. Головним його аргументом було: "Якби в Америці в міліціонера хтось кинув каменем, то знаєш, що там було би". Також він постійно апелював до того, що протестувальники порушують закон.
"В Америці діють закони", – заперечив протестувальник, чоловік років сорока. – Їхні бандити від влади грають за правилами. А коли в людей відбирають бізнес, б’ють по голові, викрадають, чинять справжній терор проти свого народу за вільнодумство, плюють на Конституцію, це не порушення закону? Ви не захищаєте закон, ви захищаєте бандитів".

"У нас такого немає. Он, подивіться на тих екстремістів, що камінням кидають. Це законно?" – відповів боєць.

Під час штурму Українського дому, мітингувальники пішли на переговори із внутрішніми військами, які забарикадувалися всередині.
"Ми гарантуємо вам вихід і повну безпеку. Ніхто вас не чіпатиме", – сказав мітингувальник, заглядаючи в двері чорного ходу. Всередину хтось посвітив ліхтариком і стало видно, як один із бійців кинув щит.

Перемовини тривали кілька годин. Радикально налаштовані протестувальники закликали до штурму. Сотня силовиків всередині і тисячі людей зовні. Довкола бігав журналіст, в якого там був товариш: "Не треба штурмувати! Почекайте! У них там бунт. Вони хочуть виходити. Їм офіцери не дозволяють". Через кілька годин солдати все-таки вийшли назовні й неушкодженими покинули Європейську площу. Ніхто їх не бив, ніхто не кидав у них каміння.

Коли ж хтось із активістів потрапляє у руки "Беркуту", їх починають катувати.

– Пам’ятаєте, коли на Грушевського впіймали одного з силовиків? – запитав комендант Майдану Андрій ПАРУБІЙ. – Його відвели на Майдан під охороною самооборони. Люди були злі, але самооборонці не дали вчинити над ним розправу. Самооборона Майдану передала затриманого силовика своєму керівництву. Його ніхто не чіпав.
Михайло Салітра

Думка
"Зажди є сенс говорити
із силовиками"
Олександр ПАЛІЙ,
політолог:

Причина жорстокості в тому, що вони мають наказ. Вони не звикли до свободи. "Беркут", взагалі, натренований для розгону і придушення заворушень в тюрмах і тому подібне. Від початку вони дресировані на таку діяльність.

Крім того, останнім часом там дуже мало працівників із україномовних регіонів. Їх формують таким чином, щоби вони не були зв’язані ні з тими, хто протестує, ні з Києвом. Там служать люди без українського ідеологічного виховання. Радянські люди. Рядянською людиною бути дуже легко: треба сидіти і дивитися ОРТ чи "Інтер". А щоби бути українцем, то треба мати час і натхнення працювати над собою. Думати, мислити.

Із внутрішніми військами інакше. Вони виснажені, їм хочеться додому.

Акції матерів – це добре. На когось вони не подіють, але якусь частину змусять замислитися. Всі ці силовики зараз почуваються покинутими. Вони знаходять у цьому виправдання і певний героїзм. Вони не хочуть думати, що геройський вчинок – не бити бабусь, а захищати людей. В тому числі – від їхнього керівництва. Але це для них незручно. Комфортніше отримувати свою пайку і ні про що не думати. Грубі гроші платять тільки за негідницьку "роботу". Влада свідомо штовхає силовиків до деградації. Після всього, що трапилось, "Беркут" потрібно розпускати.

Як діяти щодо них? Завжди є сенс говорити, пояснювати. Навіть на війнах діє військова пропаганда. Ті ж акції матерів. Намагатися достукатися до них потрібно. Але це треба робити креативно і розумно. А от захищатися від них можна тільки силою. Як на мене, зараз усе це потроху нормалізується. До силовиків все-таки приходить розуміння того, що вони діяли не правильно. Тим більше, якщо їх почнуть притягувати до відповідальності".