Професія журналіста з кожним днем стає небезпечнішою. Торік в Україні зафіксували рекордну кількість фізичних нападів на журналістів – 101 випадок (рік тому таких було "лише" 65). Показово, що найчастіше били журналістів правоохоронці: кожен третій напад – справа рук міліціонера.

Чому влада по-звірячому розправляється з журналістами? Скільки ще триватимуть такі ганебні інциденти?
Нещодавнє побиття журналістки Тетяни Чорновол шокувало усіх українців. І нині продовжує шокувати те, що з часу цього ганебного випадку міліція не дає жодних офіційних версій, хто міг стояти за цією кривавою розправою.

Нині журналістка почувається краще. В останньому інтерв’ю Тетяна заявила, що "для розмов почувається нормально. А ось для того, щоб лізти в Межигір’я або писати статтю – ще не нормально". Чорновол запевняє, що її побиття замовив особисто президент. Ось фрагмент її інтерв’ю журналісту Мустафі Найєму:

"Хто зараз монополізував усю державну політичну владу в країні? Віктор Федорович Янукович. І саме він несе відповідальність за знищення людей, які працювали проти машини, яку він побудував".

– Ти справді вважаєш, що Віктор Янукович сам дав наказ?

– Так. Наразі я думаю, що так і було. Чому він дав наказ щодо мене? Річ у тім, що в нього були і певні особисті причини. Я останнім часом зробила кілька кроків, які дратували його особисто, а також членів його родини.

– Що саме маєш на увазі?

– Це стосується його резиденцій. По-перше, у мене була публікація щодо будинку на мисі Айя (Крим). Кілька років він намагався усім задурити голову, що це власність Клюєва. Я чітко написала, що це власність його старшого сина. І стою на цій позиції і нині. Це ніякий не Клюєв. Це так само, як говорити, що Клюєву належить Межигір’я.

Крім того, я писала про його новий маєток, який нібито належить Юрію Іванющенку. Насправді це маєток родини Януковичів. Вони поки що не вирішили, хто там буде жити: сам Янукович чи його старший син".

"Режим боїться публічності й суспільного осуду"

Влад Пучич із Житомира – один із перших, хто отримав "стусанів" за свою професійну діяльність. Ще в листопаді на редактора газети "20 хвилин" напало двоє "тітушок".

– Пізно ввечері мене зустріло двоє людей спортивної статури і почало бити, – розповідає він журналісту "МБ". – На щастя, складних травм не було. Але фактично це був початок цієї ганебної кампанії проти журналістів. Згодом, буквально через п’ять днів, організаторів місцевого Євромайдану в Житомирі побили – я теж був серед них. Пізніше в нашому місті почали журналістам і машини трощити, і колеса різати…

– Такі дії я розцінюю як спробу влади залякати нас. Вони намагаються знищити свободу слова навіть на місцевому рівні, – каже журналіст. – Єдиний шлях, яким ми можемо вплинути на ці жахи – професійний. Ми маємо професійно виконувати свою роботу, максимально розповсюджувати інформацію. Режим боїться публічності й суспільного осуду. Все, що ми можемо зробити, – це висвітлювати і впливати на такі події.

Журналіст прогнозує, що ближче до президентських виборів у влади з’являтиметься дедалі більше бажання "зачистити" інформаційне поле під себе.

– Що спаде на думку владникам, важко передбачити. Але тиск, безумовно, буде. Гадаю, чим ближчим буде 2015 рік, тим більше таких випадків може бути, – вважає Пучич.

Пучич радить усім колегам подбати про власну безпеку:

– Зараз я планую озброїтися, бо журналістам, згідно із законом, надається таке право. Раджу всім журналістам так само діяти. Бо потрібно захищатися. Принаймні, щоби люди, які нападають на журналістів, розуміли, що ризик отримати "стусанів" від журналістів є.

Йшов вулицею і на нього накинувся "беркутівець"

Дмитро Прихно з Одеси – журналіст, якого жорстоко побили "беркутівці" на столичному Майдані. Міліціонери розбили чоловікові голову, тому він тривалий час не міг виконувати свої професійні обов’язки. Нині Дмитро вже працює, однак згадувати жахіття ночі першого грудня, не хоче. Замість Дмитра з нами погодився поспілкуватися його шеф, головний редактор агентства "Поряд з нами" Олексій Ярославцев.

– У Дмитра розрядився фотоапарат, тому він вирішив піти з Майдану. Він зателефонував до своєї знайомої, яка теж була у вирі подій. Вулицею Інститутською повертався назад. У нього висів величезний бейджик, який можна побачити здалеку. І тут на нього накинувся "беркутівець". Не знаю, чи полював він за кимось… Діма отримав від міліціонера кийком по голові. Так побив, що журналіст ще півтори години перебував у кареті швидкої. Довго він приходив до тями. Ми досі не розуміємо, за що на нього напали.

– Це справжнє катування. І слід вимагати від прокуратури не лише розслідування таких випадків, а й притягнення до відповідальності усіх винних, – додав О. Ярославцев.
Микола КОБИЛЮК

Думка
До 2015 року буде великий тиск на журналістів
Оксана РОМАНЮК,
представник організації "Репортери без кордонів" в Україні:

– 2013 рік став найгіршим для свободи слова в Україні за останні 10 років. Протягом року побили більше ста журналістів. У 2012 році, коли була політична напруга під час парламентських виборів, таких випадків було 65.

На першому місці серед нападників на журналістів – міліціонери, представники різних спецпідрозділів. Більшість журналістів постраждала від рук міліції. Вони працювали цілеспрямовано – зривали бейджики і кричали: "Я покажу тобі, суко, свободу слова!"

Ми побачили, що фізична агресія зростає і найголовніше – нападників не карають. Це дає чіткий сигнал всім нападникам, що "ви можете бити журналістів, вам за це нічого не буде". Через це фізична агресія, гадаю, в 2014 році триматиметься на досить високому рівні. Торік, за нашою статистикою, лише п’ять справ дійшли до суду. Друга тенденція, якої ми очікуємо цього року, – засилля цензури. Ми вже це побачили: призначили Чмиря заступником голови Адміністрації Президента. Він відразу почав "чмирити", як заявили журналісти "Інтеру", які звільнилися, бо не змогли працювати в таких умовах. Інші журналісти теж заявляють, що на них тиснуть, щоби вони не вживали в своїх матеріалах слово "Євромайдан".

Влада продовжуватиме тиснути на нас до 2015 року. Революція не принесла швидких результатів, і очевидно, наступний рік буде дуже складним. Буде дуже великий тиск на журналістів. Але я сподіваюся, що ми вистоїмо.

Вплинути на цю ганебну ситуацію можна було би, якби в нас правильно діяла правоохоронна система. Якби нападники отримували покарання, на які вони заслуговують. Всі ми прекрасно знаємо, що місцева влада в будь-якому регіоні працює у "спайці" з міліцією. Найчастіше журналістів не допускають на різні засідання місцевих органів влади. У нас були навіть випадки, коли журналістів виносили за руки й ноги, рвали їм одяг. Відповідно на це міліція не реагує. Тому залишаються два способи реакції – на рівні журналістської спільноти має бути підтримка від колег. Якщо трапилася прикра ситуація – як, скажімо, з Тетяною Чорновол, – привертати увагу громадськості.