Є у Чернівцях актори, які ніколи не вчилися цієї професії, але грають на сцені. І як грають! У цьому переконалися глядачі, які прийшли 17 грудня на виставу "Чайка" до Центрального палацу культури Чернівців.
Режисер-постановник вистави "Чайка" Антона Чехова – Іван Данілін, художній керівник – Григорій Агєєв. На афішах напис – пам’яті Алли Агєєвої (дружини Григорія Агєєва).
Грали у виставі непрофесійні актори, учасники народного драматичного театру.
Поставили вони "Чайку" для свого вчителя – художнього керівника театру Григорія Агєєва. Два роки тому він захворів, потім померла дружина. "Підняти його може лише робота!" – вирішили учні.
Роль Ірини Аркадіної виконала Тетяна Лада. Вона каже, що вони з ентузіазмом сприйняли ідею поставити виставу, щоби підвести на ноги свого вчителя. Розповідає, що ходили до нього додому, репетирували.
"Мене не хотіли брати до театру, бо виглядала маленькою"
Пані Тетяна здобула дві вищі освіти (закінчила фізичний і педагогічний факультети у Чернівецькому університеті), працювала інженером, екскурсоводом. Зараз, щоби допомогти сім’ї (у неї перехворів чоловік, народився маленький правнук Женечка), пішла працювати двірником. І увесь цей час, тобто понад 40 років, вона грала на сцені головні ролі.
– Усе життя я грала. Прийшла до театру, коли вчилася у сьомому класі, то був 1969 рік. Театр знаходився тут же – у Палаці культури. Я дуже любила театр і перше, що зробила, коли ми перебралися до Чернівців з Новоград-Волинського Житомирської області, побігла в драмтеатр ім. О. Кобилянської. Дивилася усі вистави!
Потім прочитала оголошення, що у Палаці культури проводять набір до Російського народного драматичного театру (так тоді називався народний драматичний театр). Мене не хотіли брати, бо виглядала маленькою. Але взяли!
Спочатку дали маленьку роль – журналістки Віки у виставі "Не беспокойся, мама" у виставі Думбадзе.
Це була якась казка: кутове приміщення на останньому поверсі Палацу, круглий стіл, покритий зеленою плюшевою скатертиною, настільна лампа, старенький режисер в окулярах. Першим режисером був Володимир Каршенбаум. Його дружина Софія Соломонівна – така приємна, дуже мене любила. Режисер не хотів давати мені головних ролей, але вона наполягала, і я другу роль зіграла вже головну – у виставі Мольєра "Скупий".
Наш перший режисер вклав у нас дуже багато. Ми працювали тричі на тиждень по 3-4 години. Зараз у нас театр молодіжний, а тоді був дорослий, солідна публіка.
"У театрі грала
і донька, і онучка"
Тетяна Лада розповідає, що за більш, ніж 40-річну історію театру в ньому були акторами багато відомих чернівчан: Юрій Марчак (директор муздрамтеатру ім. О. Кобилянької), Іван Скрипничук (заступник голови Чернівецького обласного арбітражного суду).
В театрі Тетяна Лада познайомилася зі своїм першим чоловіком – художником Іваном Негричем. У них народилася донечка – Наталка. Хрещеними були також актори театру – Юрій Біланчук та Світлана Грязнова.
– Я всі головні ролі грала. "Медея", "Валентин і Валентина", "Кам’яна душа", "Чарівна чоботарка"... Була примою.
Після від’їзду в Америку Володимира Каршенбаума режисери змінювали один одного, доки не прийшов до нас 30 років тому Григорій Агєєв.
Він показував сам приклад ставлення до театру. На репетиціях сиділи до першої-другої ночі. Робота кипіла. Я не знаю, коли він снідав чи обідав – від ранку до пізньої ночі був на роботі.
Ці 30 років, коли керував колективом Григорій Агєєв, стали, як каже пані Тетяна, часом розквіту народного драматичного театру. У залах під час вистав відбувалися аншлаги, вони їздили до Києва, в Карпати, по селах. На фестивалі в Очакові отримали усі перші премії, які тільки були.
– Театр – мій дім. Моя донька танцювала, грала у виставах. Онучка також ходила до театру, зіграла у двох виставах.
Чотири роки тому Тетяна Лада трохи відійшла від театру. Пішли її ровесники, прийшла молодь.
– Випадково мене зустрів Іван Данілін і запропонував: "Чи не хотіли би на сцену?" Чому ні? Я лише чоловікові казала, що ось би ще трохи на сцені ...цей пил сценічний вдихнути. Там життя моє минуло. Іван Данілін сказав, що лише мене бачить у ролі Ірини Аркадіної. Я жодної хвилини не роздумувала: "Добре". Тут же прийшла на репетицію. Повертатися дуже легко. Бо бажання, ентузіазму – море.
Юлія Боднарюк
"Чайка – для вчителя"
Іван Данілін,
режисер-постановник:
– Художній керівник народного драматичного театру – мій учитель Григорій Агєєв. Він уже два роки не працює, переніс інсульт. Усе життя працював. Сталася ця хвороба, потім померла дружина. Мені хотілося його якось підвести на ноги, і я вирішив, що це може тільки робота.
Знаю, що його улюблений драматург – Антон Чехов. Він поставив багато його вистав. Я запропонував Григорію Агєєву. Він сказав: "Хочеш – давай". Ми з акторами народного драматичного театру приходили до нього додому: читали з ним, репетирували. Його робота піднімала, він чекав із нетерпінням неділі, коли ми прийдемо.
...Якось ми у Григорія Агєєва репетирували, і я сказав, що прем’єру можна зробити 17 грудня, тому що це річниця другої постановки, цією п’єсою відкрився МХАТ... А він каже: "А не зарано буде?". Я запевнив, що ми встигнемо. Потім пані Віра (донька Григорія Агєєва, – авт.) каже, що саме 17 грудня у Алли Агєєвої – день народження.
Ірину Аркадіну грає Тетяна Лада. Давно не приходила, бо життя, онуки... Я її просто побачив, запропонував, і вона погодилася.
Є серед акторів зварювальник, вчителі, працівники фірм, студенти. Усі – різні за віком і фахом. Але їм це подобається.
Були у нас і труднощі, бо всі працюють. Приходили репетирувати після роботи, втомлені. Але у них було бажання підвести на ноги Григорія Володимировича!
Мені хочеться, щоби глядачі, які прийдуть на цю виставу, зрозуміли думку, яку хочемо донести. "Чайку" ставили-переставили скрізь. У нас – просто класичний варіант постановки. Наприкінці четвертої дії Ніна Зарєчная каже в монолозі, що неважливо, що ти робиш. Пишеш чи граєш на сцені. Це неважливо. Головне – вміти нести свій хрест і вірувати. "Я вірую... не боюся життя..."
Якщо кожен навчиться нести свій хрест… А це добре робив Григорій Агєєв. Усе життя, скільки пам’ятаю, він цей хрест тягнув… Хочеться, щоби ця "Чайка" хоч трохи його підбадьорила...
"Учні обростають тепер своїми учнями..."
Григорій Агєєв:
– Шкода, що я не можу подивитися у театрі виставу. ...Одна справа вдома бачити, а інша – на сцені. Цікаво, звичайно, було би подивитися.
Актори... вони залюблені в цю п’єсу. Там вдалий розподіл акторів. Аркадіну грає актриса, яка грала в театрі ще до того, як я прийшов. Вона – його корифей. Вкладає у роль душу і серце. І молоді актори грають.
Мені звичайно приємно. Вдячний і учням, і новим людям, які грають зараз, я з ними познайомився. Учні обростають тепер своїми учнями.
