Лише через три тижні від початку Євромайдану влада виявила бажання провести публічне обговорення кризової ситуації в Україні з опозицією та громадськістю. Але "круглий стіл" завершився безрезультатно.
Спочатку лідери опозиції проігнорували "круглий стіл", організований екс-президентом Леонідом Кравчуком. Олег Тягнибок назвав ці обговорення "зрежисованими".
А на переговори із президентом 13 грудня опозиційні лідери все-таки пішли. Але їхня зустріч особливих результатів не дала – влада з опозицією банально посварилася. І закидали одні одним звинувачення.
Про які шляхи виходу із кризи може йтися в таких умовах?
Експерти роблять свої висновки: політики по обидва боки баталій банально не хочуть слухати один одного й затягують час.
– Ідея таких переговорів не дала того результату, якого хотілося б, – вважає політолог Ігор МЕЛЬНИЧУК. – Що ж таке "круглий стіл"? Це форма публічного обговорення чи висвітлення якихось питань, коли учасники висловлюються у визначеному порядку, це нарада, обговорення проблем із рівними правами учасників. Скажімо, у країнах Центральної Європи такі засідання мають значно результативніші наслідки, ніж у нас.
– Як на мене, влада не хоче слухати нікого, – продовжує політолог. – Якщо проаналізувати ті зустрічі влади з опозицією, то можна сміливо говорити, що то були не круглі столи порозуміння, а монологи промовців, які висловили свої думки та розійшлися після цього.
– Гадаю, нині ситуація розвиватиметься так: влада намагатиметься посилювати свою вертикаль, тим більше, що на один рік кошти в неї вже є від Росії. У мене великий сумнів, що нинішні очільники намагатимуться щось змінювати. Тим більше, що до Євромайдану влада має вже "стійкий імунітет". Тепер я сумніваюся, що хтось буде розганяти його. Влада продовжує свої справи, незважаючи на думку людей, які майже місяць стоять на Майдані. Підтвердження цьому – підписані угоди в Москві та сфальсифіковані вибори на округах, – додав експерт.
– Який вихід із цієї кризи? Мабуть, розмови між представниками опозиції, українськими олігархами та країнами Євросоюзу, США, – каже Ігор Мельничук. – Тобто зараз опозиції потрібно "розхитувати" монолітність Партії регіонів у Верховній Раді та переформатувати більшість, повертатися до Конституції 2004 року. Я зрозумів одне – це єдиний можливий мирний шлях вирішення цієї проблеми. Інший шлях – взяття влади за допомогою людей, які стоять на Майдані, але лідери опозиції до цього зараз не готові. Із кожним днем ми бачимо, що ймовірність такого сценарію унеможливлюється.
Микола КОБИЛЮК
Досвід інших країн
"За стіл переговорів із владою сідали, зціпивши зуби"
1989 року польські опозиціонери були переконані, що круглий стіл із комуністичною владою був найкращим способом уникнути ескалації конфлікту та розпочати процес трансформації країни. Загалом у засіданнях усіх робочих груп круглого столу взяло участь 452 особи – представники авторитарного режиму та демократичної опозиції "Солідарність".
Політики досі згадують, що їм зголошуватись до такого обговорення було нелегко: "За стіл переговорів із владою сідали, зціпивши зуби".
"Попри те, що ці дві сторони ненавиділи одна одну, вони дійшли висновку, що єдиний вихід із тупика – це пошук компромісу", – розповів колишній опозиціонер Генрик Вуєц.
"Найважливіший був навіть не круглий стіл, а вибори 4 червня 1989 року – вільні, несфальшовані, які показали, що суспільство підтримує "Солідарність". Усі 35 відсотків мандатів у вільних виборах здобула "Солідарність", це була моральна поразка влади, її нокаут, вибори поклали попередню систему на лопатки. Таким чином метод переговорів був потрібний, бо він довів до того, що суспільство висловило свою волю й утвердило свободу у своїй країні", – зауважив Вуєц.
