Чернівчани однаково довіряють харчовій та промисловій продукції з країн СНД та Євросоюзу, хоча мріють радше про європейську якість життя.

Кореспондент "МБ" з’ясував у чернівчан на побутовому рівні, якою дорогою люди хочуть прямувати: до Євросоюзу чи Митного союзу.

Прілих сухариків у німецькому супермаркеті не купиш

Уже кілька місяців проживає в Німеччині чернівецька журналістка Емма АНТОНЮК. Дівчина давно подорожує Європою і впевнена, що саме на таке життя заслуговують українці. Насамперед вона відзначає чудову якість товарів.

– Напередодні мого від’їзду до Німеччини подруги, які вже довго прожили у Європі, запевняли мене в “скайпі”, що слід брати з собою мінімум одягу, – каже Емма. – Мовляв, там все куплю. Я їх послухала, хоча боялася, що не буде що вдягти. Знадобилося менше тижня, щоб зрозуміти їхні поради. Одяг тут недорогий і дуже якісний. Звичайно, обираючи дорогі бренди, можна і 200 євро заплатити за шарф. Однак німецьке вбрання для середнього класу якісне й недороге. А ще приємно вражає відсутність пострадянського фабричного несмаку. Тобто більшість речей не лише добротна, а й красива. Багато мігрантів викидає все, що привезли з дому, і за перший місяць оновлює гардероб у Німеччині. Остання моя покупка – яскрава шовкова зелена кофтина, яка не линяє під час прання. Придбала її за шість євро у стоковому магазині.
Їжа тут є дорога і не дуже. Однак "чесна". Маю на увазі маркування "біо" на всьому, що виростили в природних умовах, на фермах без хімікатів. Ціни особливо від українських не відрізняються: щось дешевше, щось дорожче, але загалом, якщо щодня не вечеряти в ресторанах, їсти тут навіть дешевше, ніж в Україні.

Дуже важливу роль тут відіграє публічна риторика щодо екологічності їжі. У нас вона також є, але, як правило, не дає результатів. Німці ж обговорюють якість м’яса, наявність гормонів у продуктах і вирішують ці проблеми на всіх рівнях. На останніх виборах чималу підтримку отримали "зелені". В Україні такого не уявляю, щоб екологічна партія з кимось у Верховній Раді будувала серйозну коаліцію. Одне слово, вони дуже дбають про своє здоров’я, тому прілих сухариків чи арахісу в супермаркеті не купиш.

За час, коли я була в Україні, напевно, користувалася російськими товарами. Але ідентифікувати точно, що це російське, не доводилося. Знаю лише, що солодощі з Росії – убогість, порівняно з німецькими. Те саме можна сказати про пиво. Європейські макарони однозначно кращі. Навіть недорогі – їх і поруч не можна поставити зі статусними російськими. Знаю з чуток, що горілка тут дорога і нехороша. Тому в Митний союз добре йти хіба з точки зору потреби у дешевій і кращій горілці.

Іномарку на "Ладу" не проміняв би

Віднайти білоруське м’ясо в Чернівцях не так легко – підприємцям тимчасово заборонили ввозити його з цієї країни через африканську чуму. Але той, кому потрібно, завжди знайде: на одному з ринків торгова точка з ковбасами з Білорусі зажила неабиякого попиту.

За прилавком із білоруським м’ясом стоять двоє чоловіків. Ледь не щохвилини покупці замовляють імпортне м’ясо. Жінка цікавиться, скільки коштує кілограм одного з видів ковбаси, на що отримує відповідь – 80 гривень. Чернівчанка обурюється, мовляв, ще кілька місяців тому цей продукт в іншому магазині коштував на 20 гривень дешевше.

– Те, що ви бачили за 60 гривень у магазині, мабуть, фасують в Одесі на Малій Арнаутській, – жартує продавець. – Ви прочитайте, якою мовою там написано.

Коли поменшало покупців, підходимо до підприємця, щоб поспілкуватися. Він відмовився називати своє прізвище, хоча охоче поділився думками про продукцію, якою торгує.

"Ця продукція надзвичайно якісна, але більшість її перевозимо як контрабанду, – розповідає чоловік. – Знаєте, європейські товари такі самі якісні, як і білоруські. На упаковці зазначають справжній склад. Скажімо, вказаний відсоток жирності продукту він відповідає дійсності. Товар завжди відповідає тому, що зазначено на ньому. А в Україні все по-іншому: тут на продукті може бути написано, що вміст – телятина. А насправді там буде, скажімо, куряче м’ясо. Тільки у нас можуть робити ковбасу, не закуповуючи м’ясо.

Чоловік дістає з холодильника шматок ковбаси. "Гляньте на неї – тут термін придатності 72 години. Такої вітчизняної продукції ви не знайдете ніде".

– Куди нам краще йти: до Європи чи Росії? – запитуємо у підприємця.

– І той, і інший має свої недоліки й переваги, – відповідає чоловік. – Нам хоча б кудись… Я, наприклад, хотів би жити, як колись, у радянські часи: коли ціни були низькими, всі люди мали роботою, ще путівку отримували щороку. Якщо вже порівнювати продукти, то і там, і там якість однаково хороша. Не те, що зараз в Україні.

– А іномарку свою ви проміняли б на "Ладу"?

– Ні за що на світі! Навітьякби нову вітчизняну машину давали безкоштовно, не взяв би…
Микола КОБИЛЮК

До теми
Чернівчани люблять європейські товари за якість та відносно невисоку ціну. Але й серед товарів, які потрапляють до України з Росії чи Білорусі, теж є чимало якісних. Так вважає підприємець Жанна Дмитрівна, яка торгує солодощами з Німеччини та Польщі.
– Солодощі в нас, як правило, купує молодь. Макарони, каву, консерви – старше покоління, – каже жінка кореспонденту "МБ". – Людям подобається те, що Європа їх не обдурить. Читаєш склад, а там усе написано, все по-чесному. Європейські харчі мають менше шкідливих добавок чи барвників. І на смак вони значно кращі за вітчизняні.

Сама користуюся багатьма продуктами з Європи. Люблю каву та солодощі. Вони кращі за наші товари, бо виробники дотримуються певних стандартів. В Україні мало контролюють виробників. Ви бачили, що показують по телевізору? Стільки додають у продукцію барвників, усього шкідливого…

У Росії чи Білорусі теж є чимало якісних продуктів. Мені подобаються білоруські масло, йогурти й кефіри. Але ближче до душі Європа. Там справді гарантують якісну й небанальну продукцію.

Думка

"Життя Європи "рівніше" і краще"
Ігор МЕЛЬНИЧУК, політолог:

– Коли ми говоримо про Росію й акцентуємо увагу на тому, що в цій країні триває розвиток, то йдеться хіба що про два міста: Москву й Санкт-Петербург. Якщо говорити про Росію в ширшому розумінні, включно зі, скажімо, Коломною чи Саратовом, то це зовсім інша держава. У цьому контексті життя Європи "рівніше" і краще.

Звичайним громадянам, які орієнтуються на Європу, як правило, імпонують суто споживацькі інтереси. Але не слід забувати, що євроінтеграція передбачає певне мислення людей, усвідомлення суспільством своїх обов’язків. Наш менталітет, звісно, ближчий до Росії – зобов’язання часто проходять "повз нас". Однак нам самим варто пам’ятати, що будувати країну і створювати перспективи доведеться не нашій еліті, не керівництву, а нам самим.