Рік тому, 23 липня, невиліковна хвороба обірвала життя видатного українського актора Богдана Ступки. Він неодноразово бував у Чернівцях, де мав багато друзів. Про свої зустрічі з Богданом Ступкою розповів відомий журналіст Василь Бабух.

– Уперше ми зустрілися з Богданом Ступкою, коли він привіз до Чернівців виставу свого театру імені Франка про Тев’є-молочника, – пригадує Василь Іванович. – Я був на цьому спектаклі. Ступка геніально зіграв головного героя. Там була така сцена: одна з його доньок має вийти заміж за православного хлопця, і на сцені вже стоять священики з хоругвами. Мені було добре видно, як по обличчю Богдана течуть сльози, і він промовляє: "Бог один, але шляхи до нього різні". Глядачі в залі теж плакали.

"Ходили в сауну на хімзавод"

– Після вистави до мене підійшли знайомі чернівчани, серед яких був покійний письменник Семен Цидельковський, і кажуть: "Треба гарно прийняти Богдана Ступку". Ми пішли до редакції, розіклали на столі коньяк і добру закуску. Коли Ступка побачив багато червоної ікри, то пожартував: "Будемо їсти її ложками". Коли налили по чарці, Богдан мовив: "Здоровенькі були. Лихаймо! (що єврейською означає вип’ємо)". Він пив дуже стримано, зізнався, що любить хороший коньяк, але тільки для настрою. Наступного дня ми пішли в сауну на хімічний завод. Там був перший у Чернівцях душ Шарко. Постоявши під ним, Богдан зізнався, що ніби скинув кілька років. Там теж був гарний прийом. Ступка виявився простим і веселим. Розповідав різні анекдотичні ситуації зі свого театрального життя, жартував. Це був його своєрідний бенефіс. А ми сиділи й слухали, бо це справді було цікаво.

– Через два роки після цього до мене зателефонував Семен Цидельковський і каже: "Збирайся швидко, поїдемо до Кам’янця-Подільського, де знімається Богдан Ступка, – розповідає пан Василь. – Приїжджаємо машиною до шикарного будинку. Побачивши нас, Ступка махнув рукою. Він був загримований під колишнього бюрократичного керівника Спілки письменників СРСР із зіркою Героя соцпраці на піджаку. Ми подивилися зйомки фільму. Ступка працював без дублів – із першого разу робив усе, що треба. Потім пішли до ресторану. Богдан зізнався: "Не треба було мені грати короля Ліра Шекспіра й Майстра Булгакова, бо це знакові ролі. Мама й бабуся просили мене не грати страшні трагічні ролі, бо це може погано закінчитися для мене".

– До речі, я дивився в Києві прем’єру спектаклю "Майстер і Маргарита" у постановці театру імені Франка. Хоча квитків не було, але мене впустив адміністратор, який виявився колишнім чернівчанином. Досі пам’ятаю Ступку в ролі Майстра, особливо коли він бігав від зачинених дверей до дверей, намагаючись знайти символічний вихід.

"Зібрав гроші на операцію буковинцеві"

– Ступка допомагав багатьом акторам, – запевнив Василь Бабух. – Наприклад, зібрав гроші на складну операцію буковинцеві Володимиру Амазополо, який грав у його театрі. Завдяки своїм друзям у США дістав для нього трубку, яку вставили в горлі. Він досі ще грає в театрі.

– Я також був у Хотині на зйомках фільму "Тарас Бульба", – пригадує Василь Іванович. – Хоча журналістам забороняли фотографувати, але я потайки піднявся сходами на другий поверх фортеці й зміг зробити з балкона кілька знімків. Особливо мене вразила сцена страти Остапа. Ступка геніально зіграв страждання батька, який втрачає сина. Спеціально для цього фільму він навчився їздити на коні. Хоча це було надзвичайно важко в обмундируванні. Коли Ступка приїжджав на зйомки "Тараса Бульби", то завжди навідувався до Чернівців. Якось Семен Цидельковський запропонував йому зробити спільний проект про українську поезію. Презентація відбулася в Чернівцях. На сцені стояло фортепіано, на ньому – листки з нотами та віршами. Ступка в строгому чорному костюмі брав у руки листок і під звуки бандури читав вірш, а потім кидав його на підлогу. До кінця вечора вся сцена була встелена білими листками. Це було вражаюче.

– Рік тому, вранці 23 липня, на мій мобільний телефон прийшло повідомлення від Марії Матіос: "Щойно помер Богдан Ступка", – зітхає Василь Іванович. – Я не міг поїхати на похорон через хворобу. Але їздив Семен Цидельковський. Він взяв смерековий вінок і написав на стрічці: "Богданові Ступці від вдячних друзів-чернівчан".
Надія БУДНА

Із досьє "МБ"
Богдан Ступка народився 27 серпня 1941 року в селі Куликові на Львівщині. 1948 року сім’я переїхала до Львова. Майбутній актор працював учнем слюсаря, фотографом астрономічної лабораторії, ведучим у джаз-бенді "Медікус". Першу театральну освіту отримав у драматичній студії при Львівському театрі імені М. Заньковецької.

Закінчив філологічний факультет Львівського університету та факультет театрознавства Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого. У Львівському театрі імені Заньковецької Ступка працював актором з 1961 по 1978 рік. Після цього був зарахований до трупи театру імені Франка, з яким не розлучався до кінця свого життя. 2001 року став художнім керівником театру.

Богдан Ступка зіграв понад 200 ролей у театрі та кіно. Він працював із відомими кінорежисерами: Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортко.