Покарати правоохоронців уже другий рік вимагає чернівчанка Галина Бодюл разом зі своїм чоловіком Василем (імена змінено), вважаючи, що через них їх засуджено.
– У лютому 2011 року працівники одного з відділів міліції опублікували в газеті оголошення про те, що потрібен спеціаліст у галузі комп’ютерних технологій, який може створити в Інтернеті сайт, – розповідає жінка, на утриманні якої двоє малолітніх дітей.
Виготовив порносайт… агенту міліції
Мій чоловік набрав відповідний номер, адже не раз надавав послуги під час створення сайтів на замовлення. На дзвінок відгукнувся замовник, назвався Вадимом. Вадим запропонував створити порнографічний сайт, обіцяючи за це чималі гроші. Чоловік згоди не дав, але замовник телефонував і телефонував. Зрештою, на зустріч із ним пішла я. Пропозиція була заманливою: оплата – 1000 доларів. Сума чимала, якщо врахувати, що за створення звичайних сайтів зазвичай платять 200 доларів. Погодилися через матеріальну скруту, адже жили бідно, на руках – малі діти. Пізніше замовник передав нам 4200 гривень на придбання ноутбука та скачування певних програм для створення сайту. Вадим ще просив перекачати йому кілька порнографічних творів, що й було зроблено. Пізніше з матеріалів кримінальної справи ми дізналися, що наш замовник – легендована особа, тобто позаштатний працівник міліції. Отже, Вадим передав адресу сайту оперативникам, які й оформили протокол огляду сайту "Секс у великому місті". Більше того, щоб надати правдивості нібито розповсюдженню порнографічної продукції, міліціонери сфальсифікували добровільне звернення "представників громадськості" – Івана Гусака та Сільви Булькатої, чернівчан, які нібито випадково натрапили на наш сайт, а потім звернулися із гнівними заявами й перекопійованими дисками до міліції. Цікаво, що обоє прийшли до райвідділу вранці одного й того самого дня. Суди ж не побачили в діях провокатора Вадима правопорушень.
Спровокував хлопців на продаж наркотиків
Жертвами аналогічної провокації стали й двоє сільських парубків зі Сторожинецького району. Перший із них – Микола Сінчук – на початку жовтня 2011 року, перебуваючи в райцентрі, став об’єктом "розробки" із боку агента міліції Степана Діброва: той сам підійшов до хлопця, щоб познайомитися. Дібров попросив свого нового приятеля роздобути йому кілька голівок... маку. Сінчук відповів, що їх у нього немає та він ніколи подібним не займався. Але агент сказав: "А ти подумай, я добре заплачу!"
– Після цього Дібров почав настирливо телефонувати, обіцяючи заплатити за мак 150 гривень, – пригадує Микола Сінчук. – І я здався, бо були потрібні гроші, адже перебивався випадковими заробітками. Коли знайшов товар, агент заплатив мені обіцяні гроші. Дібров дав нове замовлення: придбати листя коноплі, канабіс. За це пообіцяв заплатити 400 гривень і продовжував набридати телефонними дзвінками.
Така наполегливість призвела до того, що Микола звернувся по допомогу до свого приятеля, який проживав у сусідньому селі, – Петра Слащука. Ровесник швидко впорався з дорученням і передав згорточок із листям коноплі Діброву на вулиці. Хлопці й не знали, що оперативні працівники міліції вже вдруге зафіксували збут наркотичних засобів. У Слащука в хаті здійснили обшук, виявили ще 65 грамів листя коноплі. Хлопців затримали. Райсуд засудив обох до п’яти років позбавлення волі, але Апеляційний суд зменшив терміни. На суді підсудні довідалися, що Дібров – агент міліції.
Василь Гринюк
Коментар фахівця
Віктор Iльницький,
адвокат:
У постанові на оперативну закупівлю вказали надумане формулювання й неправдиві дані про те, що нібито протягом тривалого часу до відділу з боротьби з обігом наркотиків надходила інформація про те, що Сінчук займається збутом наркотиків. А таку інформацію, закладену у фабулу постанови, ніхто не перевіряє, чим і користуються оперативники. Далі документ затверджують керівництво й прокуратура. Таку процедуру роблять для того, щоб приховати провокацію злочину, а штучним доказам надати нібито законну силу. Для людей, далеких від методів роботи міліції, усе виглядає буцімто гарно й правильно. Насправді ж, як вказує Європейський Суд, проста заява правоохоронців під час подання постанови про оперативну закупівлю для санкціонування чи заява в суді про те, що вони володіють інформацією про причетність особи до скоєння злочину, але вона не перевірена в суді, не можуть братися до уваги. В обох випадках маємо провокацію злочину, бо умисел на його скоєння первісно був відсутній і сформувався винятково внаслідок підбурювальних дій оперативних працівників та таємних агентів міліції. Бо головне питання в тому, від кого виходить ініціатива скоєння злочину”.
