Щоб забезпечити собі нормальне життя, чимало українців емігрує до Євросоюзу – там їх поважають як завзятих працівників. І хоч емігранти часто працюють за кордоном нелегально та без належного соціального забезпечення, освоїтися українцям навіть у глухих селах Європи неважко.
Водночас українські посадовці, які їздять до країн ЄС нібито переймати досвід і говорять про євроінтеграцію, фактично стали гальмом просування України до Євросоюзу.
Із якими проблемами найчастіше стикаються українські емігранти в Євросоюзі?
П’ять років тому до Бельгії переїхала буковинка Галина ФІЛАТОВА. Після закінчення економічного факультету дівчина не могла забезпечувати себе та свою сім’ю.
– Доводилося тривалий час працювати за копійки, – каже кореспондентові "МБ". – Як і більшість випускників, отримувала копійки за роботу
бухгалтером у Новодністровську. Через певний час моя сестра потрапила до Європи – я поїхала за нею. Тим паче, чимало чернівецьких водіїв возять українців до Бельгії. Дуже легко потрапити до країн Євросоюзу завдяки польській візі.
Чимало українок працює тут прибиральницями або доглядає за дітьми чи людьми похилого віку. Я працюю тут прибиральницею.
Отримати офіційні папери в Бельгії дуже важко. Вони вважають, що, якщо ми вихідці з країни, в якій немає війни чи голоду, то що тоді ми робимо в їхній державі?
Протягом першого року перебування за кордоном взагалі було важко з роботою. Практично не мала її. Але часто ходила до церкви, заводила нові знайомства. Дехто лякається говорити з чужими людьми, але мене нічого не зупиняло. Таким чином вдалося працевлаштуватися.
Приблизно за рік вивчила французьку мову. Не повноцінно, а на побутовому рівні. Перші три місяці прислухалася. Поступово говорила, звісно, з акцентом. Тепер спілкуюся розмовною мовою. Якби мала час і займалася би вивченням систематично, то, напевно, знала би вже досконало французьку. Але нині багато працюю, тож немає змоги цим займатися. Чесно кажучи, мені залишилося ще добре вивчити часи – майбутній, минулий…
До українців тут добре ставляться, якщо вони працюють. Звісно, є й нахабні наші земляки – "у сім’ї не без виродка", як-то кажуть. Але найбільше тут не люблять громадян Польщі та Румунії. Наші ж люди більш привітні та працелюбні.
Збираємося з українцями зазвичай на великі свята. Скидаємося по 15-20 євро. Святкуємо Новий рік, Великдень. Кожен щось приносить із собою: хто торт, хто салат… Чоловіки горілку приносять – щоправда, у Бельгії вона досить дорога.
Знаю в Брюсселі приблизно 50-70 українців. Кажуть, що в місті проживає приблизно три-чотири тисячі наших земляків.
Протягом цих п’яти років жодного разу не приїжджала на Батьківщину. Звісно, була фінансова можливість, але боялася втратити роботу. Коли покидаєш тут все, що маєш, а потім повертаєшся, – немає гарантії, що повернешся на свою роботу.
Ціни тут більш сприятливі, не те, що в Україні, – заробляєш лиш на один проїзд у маршрутках. Якщо я тут заробляю 1300 євро, то мені не шкода витратити 50 євро на проїзд у міському транспорті. Не впевнена, що в Україні дешевий проїзд.
Одяг значно дешевший. Тут можна придбати справжнє шкіряне взуття приблизно за 30-40 євро. В Україні такий аналог коштує 1200 гривень! Постійно купую одяг доньці, рідним.
Я повернулася б до України, але не заробила ще стільки грошей. Нікуди повертатися. Потрібно зібрати гроші на квартиру, на її ремонт. Але страшно хочеться додому. (Матеріал підготовлено за сприяння проекту "Українські студії європейської журналістики" за підтримки фонду "Відродження").
Микола КОБИЛЮК
Заходи
в Чернівцях
до Дня Європи
18 травня, 10.00-16.00 – концертна програма "Євроквартал",
вул. О. Кобилянської (біля обласної наукової бібліотеки).
20 травня, 16.00 –
перегляд фільму
"Ромська мрія",
Обласна наукова бібліотека імені М. Івасюка
(вул. О. Кобилянської, 47).
23 травня, 16.00 –
перегляд фільму
"Поза Євро",
Обласна наукова бібліотека імені М. Івасюка.
ДУМКИ
"Чимало наших людей тут "вкорінилося"
Віталій ЄРЕМІЦА,
буковинець, власкор радіо "Свобода" у Бельгії:
– Українцям неважко адаптуватися до нової країни, бо вони дуже талановиті й не бояться праці. Мій товариш закінчив філфак із відзнакою, а нині працює в німецькому містечку водієм автобуса.
Українці в Бельгії мають репутацію тихеньких, непомітних трудяг. Наші хлопці не нарікають. Будь-яку людину, яка приїхала з-за кордону, сприймають з обережністю. По-перше, через те, що це невідомі люди. А по-друге, через те, що вони займають робочі місця європейців. Хоча чимало європейців живе на соціальних допомогах і не піде працювати будь-де. А українець піде працювати куди-небудь із превеликим задоволенням. Чимало людей тут уже "вкорінилося". У мене є знайомий із Тисівців. Має гарну зарплату, бо він майстер на всі руки. Водночас наші люди часто тут за однакову роботу отримують удвічі меншу зарплату, ніж європейці.
Наші емігранти в Бельгії абсолютно не захищені. Якщо ти не хворієш і не маєш травм, то ти працюватимеш. А якщо в тебе десь зуб заболів – то вже проблема, бо не зможеш піти до лікаря. Медицина для нелегала дуже дорога.
Ігор МЕЛЬНИЧУК,
політолог:
– Міграційні процеси – це закономірність нинішнього етапу розвитку людства. Тут швидше постає питання залежно від того, які соціальні верстви виїжджають. Я нещодавно знайшов інформацію про те, що десь до 2015 року кількість українців зменшиться до 44 мільйонів. Такий однобічний процес може завдати шкоди: виїжджають найбільш дієздатні люди.
Але коли люди переїжджають кудись, вони пізнають інші стилі й способи життя: ознайомлюються з іншими культурами, релігіями, способом організації суспільства. Якщо емігрант повертається на рідну землю, то починає тут реалізовувати той досвід, якого набув на чужині.
Історичний приклад: чому з’явилися декабристи? Тривала війна 1812 року, російські війська, у тому числі дворяни, пішли до Європи. Вони подивилися, що там було, повернулися додому і побачили, що тут щось не так. Тому намагалися все реалізовувати удома.
