Здобувачам доводиться платити не лише за папки й статті у фахових журналах, а й за перукарні та перельоти літаком професури.
Аспірантка Тетяна взяла кредит на десять тисяч гривень. Його планує використати на захист кандидатської дисертації. І хоч офіційно ніхто не зізнається, але щоб прокласти шлях до науки, потрібно витратити не одну тисячу доларів. І чим престижніша спеціальність – тим вища ціна кандидатської та докторської.
Якщо філолог може вкластися в суму до чотирьох тисяч доларів, то економістам та юристам доведеться викласти не менше п’яти-шести тисяч доларів. А ціна захисту докторської дисертації зростає вдвічі, а іноді й утричі.
Вдячність опонентові – 100-200 доларів
Філолог Наталя, яка захищала кандидатську дисертацію шість років тому, розповідає, що суму витрат не підраховувала. Але цих витрат, окрім офіційних, є чимало.
– Ціна захисту кандидатської дисертації насамперед залежить від того, самостійно ти пишеш дисертацію чи ні, – розповідає Наталя. – Якщо робиш це самостійно, економиш щонайменше п’ять тисяч гривень. Є ще витрати на поїздки. Особливо багато доводиться їздити, якщо захист має відбутися у вузі іншого міста. Потрібно надрукувати п’ять статей у фаховому журналі. Плата за одну статтю – від 350 до 500 гривень. Декому ще доводиться за власні кошти видавати 100-200 примірників авторефератів.
– Сам процес захисту не коштує багато, – продовжує Наталя. – Але зазвичай є одночасно два захисти – вранці й після обіду. Тож комісії, а вона складається приблизно з 20 осіб, спочатку пропонують на сніданок каву та бутерброди, потім – обід у їдальні, а ввечері – ресторан.
Є таке поняття, як вдячність опонентам за те, що прочитали роботу й висловили зауваження. Опонентами має бути один доктор наук, інший – кандидат наук. "Такса" коливається від 100 до 200 доларів, залежить від статусу опонента. Також доведеться заплатити за попередній захист на кафедрі, особливо якщо це кафедра не рідного навчального закладу. Це знову чергові 50-60 доларів.
Опонентам з інших міст сплачуєш дорогу, проживання, харчування. Іноді доводиться сплачувати такі забаганки, як зачіска в перукарні, проїзд на таксі чи пакет харчів на вечерю. Знайома сплачувала своєму опонентові переліт із Донецька, бо він не хотів їхати потягом. Усі ці оплати неофіційні, і ніхто нікого не примушує. Але кандидат наук, який уже захистився, передає всі деталі захисту іншому, тож чітко знаєш що, кому і як.
"Ніхто руки не викручує й до оплат не змушує"
Викладач вузу Ігор Мельничук захистив свою кандидатську дисертацію 15 років тому. Каже, що тоді майже нічого не витратив. Нині готується до захисту докторської. Поки що серйозних витрат не було. Але передбачені робоча поїздка до Москви, друк монографії. Тож витрати будуть, і вже він розраховує на суму п’ять тисяч доларів.
– Людина написала дисертацію, звертається до спеціалізованої вченої ради й подає дисертацію для розгляду на кафедрі. Її читають двоє рецензентів. Скільки мені доводилося читати дисертації, гроші за це ніхто не платив. Після обговорення дисертації на кафедрі подають зауваження, і науковець впродовж кількох місяців повинен їх виправити. Із приводу дисертації створюють експертну комісію із членів ради, які визначають, чи тема відповідає спеціальності тощо. Далі потрібно дати оголошення про захист у спеціалізований журнал і розіслати автореферат. І тут уже є офіційні витрати. Оголошення буде коштувати від 300 до тисячі гривень. Автореферати для науковців вузу друкують за рахунок установи, якщо це людина "збоку" – оплата приблизно 300-400 гривень. Автореферат потрібно розіслати в спеціальні заклади, іноді це не лише українські, а й іноземні. Насамкінець дисертацію читає рецензент. Офіційно норм, які визначали б оплату роботи рецензента, немає. Але ніхто нікому руки не викручує й до оплат не змушує.
Платити чи не платити – річ особиста. Але більшість аспірантів зізнається: боїться, що без грошей свою вистраждану кандидатську не захистить. Втративши тисячі доларів, щасливий кандидат наук отримує "аж" 15 відсотків до зарплати й найголовніше – цінну можливість надалі викладати у вузі.
Людмила ОСАДЧУК
До речі
Корупція чи спосіб виживання?
Нещодавно Міністерство освіти ухвалило рішення дозволити університетам та інститутам брати гроші за захисти кандидатських та докторських. Наприклад, той, хто захищає дисертацію в Київському національному університеті імені Т. Шевченка, має в касу внести 12 тисяч гривень, а докторську – 18 тисяч гривень. Така ситуація обурила не лише здобувачів, а й декого із професорів. Стверджують, що такого ніде у світі немає й неофіційну корупцію переводять в офіційну.
У ЧНУ є майже 20 спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій. Ректор ЧНУ Степан Мельничук пояснює, що плата за захист дисертацій – це один зі шляхів заробляння коштів.
– Я був на круглому столі ректорів і чув цю пропозицію, – каже Степан Васильович. – Йшлося про те, що вузи повинні заробляти кошти не лише із плати за навчання, а й із захисту дисертацій. Якщо людина працює в системі міністерства освіти, за захист дисертації вона не платитиме. А якщо, наприклад, в Адміністрації Президента України, тоді необхідна плата. У нашому університеті поки що із сумами не визначилися й наразі розробляють калькуляцію, скільки платитимуть за захист дисертацій.
