Десятого січня ввечері в Кам’яній двоє в масках напали на будинок подружжя пенсіонерів. Під час катування господар, 1934 року народження, загинув, а його дружина залишилася живою. Через два дні міліція затримала підозрюваних у скоєнні злочину: вони забрали у своїх жертв 1500 гривень.
"Довгі ножі й досі перед очима"
Уже тиждень мешканці села обговорюють цю подію. Кажуть, що доки зловмисників не затримали, чимало з них озброїлися сокирами, і ледь завечоріє, замикали помешкання. Засоби перестороги застосовують селяни й нині.
– Люди нажахані тим, що сталося, – розповідає Степанія ГРИЦЯК, секретар Кам’янської сільради. – Покійний Костянтин Солован був поважною й авторитетною людиною, такою ж повагою користується і його дружина Віоріка Назарівна, яка сорок років відпрацювала в обласній лікарні старшою медсестрою. Дітей у них немає, біля будинку утримують невеличкий продуктовий кіоск. Ці люди ніколи нікому не чинили зла, лише добро. Ховало Костянтина Григоровича все село.
...Будинок Солованів знаходиться неподалік центральної дороги, яка веде до райцентру. Гарне подвір’я, криниця, у відкритому гаражі бачимо старенькі "Жигулі" шостої моделі. Двері до хати відчиняє жінка старшого віку, насторожено перепитує, хто ми. А довідавшись, гукає господиню. Разом заходимо до світлиці. Віоріка Назарівна разом із сестрою – у чорних хустинах, жінка стомлено опускається на диванчик.
– Була 19-та година, увімкнула телевізор, бо ми із чоловіком хотіли подивитися новини на 5 каналі, – каже жінка. – Костя прийшов із кіоску, приліг, сказавши, що стомився й хоче трохи перепочити, а потім піде зачинити кіоск. Лише присіли, як до кімнати, немов вихор, увірвалося двоє чоловіків: один маленького зросту, інший – височенький. На голові в них були маски з кількома ріжками. Забігли з великими довгими ножами, які в мене й досі перед очима. Стали по одному навпроти кожного з нас і, замахуючись, закричали: "Давайте гроші, долари, золото!" Той, який високий, розмовляв російською. Миттю схопили Костю й поволочили в коридор. Високий повернувся, розбив люстру й знову почав вимагати гроші. Вказала йому на коробку від ялинкових іграшок, у якій були дрібні гроші – до 2000 гривень. Душогуб вдарив її рукою так, що купюри розлетілися всією кімнатою. Наказав, щоб збирала їх. Потім ті гроші він запхав під одяг. Зайшов і маленький нападник, почав душити мене сорочкою, а потім вони разом почали все в будинку перевертати. Хотіла втекти через інший вихід, який є в будинку, але не вдалося. Мене зв’язали принесеними із собою мотузками. Рот замотали сорочкою. Я дуже кричала, казала до малого: "Що ти робиш, ти в Бога віруєш?" – "Не бійся, ми тебе не вб’ємо, а в Бога я не вірую!" Знову почали вимагати долари. Сказала, що раніше продали будинок своячки, але віддали їх родичеві – голові сільради. Бігали будинком, шукали валюту. Високий зняв із моєї руки перстень, хотів зняти ще й сережки, але я це зробила сама, бо міг порвати вуха. Я лежу зв’язана й молюся, щоб Всевишній допоміг мені визволитися з тих пут. І, знаєте, Бог почув мене, бо сталося диво: почала ворушити ногами, мотузки розійшлися. А бандитів у хаті не стало. Вийшла в коридор, а мій чоловік лежить ниць до підлоги. Ногою повернула його, а він весь залитий кров’ю. Чимось тяжким нападники вдарили його в перенісся так, що була суцільна темна рана. Зрозуміла, що Кость мертвий. В одних шкарпетках вийшла надвір, потім пішла до сусідів, які й розв’язали мені руки.
Напад організував сусід
У селі подейкують, буцімто Костянтин Солован впізнав малого нападника, сусіда покійного. "Ти за чим до мене прийшов, Денисе!" –нібито запитав дід. Зловмисник після цього, очевидно, вирішив не залишати свідка живим.
– Я теж впізнала Дениса, але не подала виду, – продовжує Віоріка Назарівна. – Цей 22-річний хлопець походить із доброї родини: його батько – кваліфікований зварювальник, має майстерню тут і одну – в Росії, часто їздить туди на заробітки. Батько іншого нападника теж походить із нашого села, але довгий час проживав чи проживає із сім’єю в Росії. Після нападу за лічені хвилини біля будинку було до п’ятнадцяти машин із міліціонерами. Собака вивів їх на слід у вуличку, але повернув у напрямку до автозупинки, яка знаходиться біля сільради. Денис же переховувався в бабусі. Кажуть, що бандити буцімто десять днів готувалися до нападу. Не знаю чому, але мене допитували дуже довго – до першої години ночі, ледве витримала. А минулого понеділка обох злочинців привезли на відтворення події: Денис попросив міліціонерів, щоб ті одягнули на нього маску, очевидно, має сором. Я їх не проклинаю, їх Бог покарає. Ми з Костею 46 років прожили в любові й злагоді, він 47 років працював інженером на масложирбазі, п’ять років відслужив на флоті. Фізично був дуже міцним, міг впоратися з тими нападниками, але, очевидно, боявся за мене. Ніколи ні в чому мені не відмовляв. Був активним членом церковної двадцятки, давав пожертви. Довгі роки очолював ревізійну комісію церковної громади. А в останню неділю перед загибеллю на церковних зборах він раптом відмовився від своєї посади. Кажуть, сидів сумний. А напередодні його смерті мені приснився сон. Буцімто йду кудись, а одна нога без черевика. А за повір’ям, черевик – це чоловік.
Як повідомив начальник карного розшуку УМВС в області Руслан Домніцак, у злочинців була інформація, ніби в пенсіонерів було 13 тисяч євро за проданий будинок. Затриманим загрожує позбавлення волі терміном від восьми до дванадцяти років.
Василь Гринюк
