Чим вища гора, тим менше води. Такою є ситуація в Карпатах, де вода в криницях та гірських потоках зникла ще рік тому. Люди, чиї будинки розташовані невисоко в горах, по воду ходять на відстань до одного кілометра. Селяни, які проживають на високогір’ях, щоб набрати води, долають кількакілометрові відстані – до найближчого джерельця, яке ще не пересохло. Кореспондент "МБ" провела один день у мешканців присілку Улога на Путильщині.

Для худоби топили сніг, а воду возили бідонами

Дістатися в гори до присілку Улога можна двома способами – пішки або ж вантажівкою. Цей хутір знаходиться за кілька кілометрів від села Розтоки. Як і інші горяни, мешканці Улоги потерпають від нестачі води. Пересохли тут не лише криниці, а й гірські потоки. Листя дерев пожовкло ще влітку. Вологи не вистачає всім вже майже рік. Чимало горян змушені були продати частину худоби, бо нічим її поїти.

– Довелося продати дорослого бика, з якого мала хороший заробіток. Люди звідусіль приводили до нього корів, – розповіла мешканка присілку, пенсіонерка Катерина ОЛЕКСЮК, будинок якої знаходиться біля місцевого пасовища (пасуться здебільшого коні, – авт.). – Продала, бо не було чим худобину поїти. Вода ж бо зникла ще минулого року. Минулої зими для худоби топили сніг. Вона й пила ту воду. Собі ж возили та носили воду в п’ятикілограмових бідонах. До найближчого джерела треба було підійматися вгору. Дуже важко... Брала один бідон в одну руку, а другий – в іншу. Так і несла. Зараз уже не можу, бо спина болить.

Пані Катерина зауважила: "У мене ще півбіди. Більше від нестачі води потерпають ті селяни, які живуть вище в горах. У присілку Околена (15 км у гори від Розтоків, – авт.) взагалі кепські справи. Господарі, які мають велике господарство, змушені були возити воду на відстані до кількох кілометрів. Через це минулої зими покривалися льодом і вантажівка, і фіра, у яких ту воду возили щодня".

"Вартість нашої води – до десяти тисяч гривень"

Улітку мешканці присілку Улога на відстань одного кілометра (від найближчого джерела, де є вода, до власних будинків, – авт.) провели труби, облаштувавши таким чином зовнішній водопровід. Бо труби простягаються над землею вздовж стежок.

– Щоб не возити воду бідонами й не топити для худоби сніг, вирішили провести воду по трубі, – розповіла мешканка присілку Улога Вікторія ПОПОВИЧ. – Найбільше води із труби було в жовтні. Вона текла струменем товщиною з три сірники. Зараз стало гірше.

Вода із труби в господарів стікає в спеціально облаштоване корито, звідки беруть воду, щоб напоїти домашніх тварин. За словами В. Попович, у спекотні дні за весь день корито залишається майже порожнім. Коли ж ідуть дощі, кілька днів нестачі – і води вже немає.

Для того, щоб провести воду, людям довелося витратити приблизно 10 тисяч гривень.

– Трубу провели на відстань одного кілометра, – продовжує чоловік Вікторії Василь ПОПОВИЧ. – Витратили майже десять тисяч гривень. Але сподіваємося, що уже матимемо воду вдома. Її не доведеться носити здалеку, як торік.
Мешканці хутора достеменно не знають, чому в горах зникла вода. Проте в кожного є своя версія. Хтось вважає, що зникнення води – це наслідки зсуву 2010 року, а хтось звинувачує в біді вирубування лісів. Проте в одному горяни впевнені: стільки води, як колись, скоро в них уже не буде.

– Навряд чи вже в наших криницях з’явиться вода, – каже мешканка присілку Катерина Олексюк.– Наступного року плануємо зробити водний басейн, оскільки неподалік наших будинків ми знайшли джерело з водою. Нині ми провели звідти трубу до мого будинку. Для цього довелося викопати траншею. Часу й грошей на це витратили дуже багато. А скільки ще треба?
Марина КОРПАН