У деяких старих будинках, збудованих за Австрії та Румунії, збереглися гарні кахельні печі та каміни. Однак чимало із цих унікальних пам’яток знищили під час проведення автономного опалення. Одні з них продали, інші – просто викинули.
Чернівчанка Наталія Бочарова зберегла австрійський вигляд своєї оселі. Окраса коридору – великий білий камін незвичайної форми.
– У квартирі були старі печі, – пояснила господиня. – Ми їх розібрали і зберегли кахель. За оголошенням знайшли кахель із будинку австрійського вельможі, підібрали за кольором ще одну піч, а з каміна знайшли дверцята. Таким чином скомбінували свій камін. На свята або коли до нас приходять друзі, ми його запалюємо і можемо навіть смажити шашлики. У спальні є ще один камін, сконструйований із залишків старовинних матеріалів. Я власноруч декорувала, розписувала його, а чоловік сам викладав кахель.
У кабінеті голови Апеляційного суду області, члена громадської консультативної ради з питань охорони культурної спадщини міста Олексія Черновського стоїть кахельна піч, на яку звертають увагу всі відвідувачі. "Хтось цікавиться, чому ми її досі не забрали. Я починаю розповідати, що цю піч побудували ще за часів Австро-Угорщини, на ній є цікаві елементи у стилі українського бароко, – показує Олексій Костянтинович. – Після цього люди зовсім по-іншому дивляться на неї. Загалом у приміщенні суду є десять кахельних печей. Усі вони представляють певну культурну цінність. Скажімо, є дві гарні круглі печі з італійськими краєвидами. На початку ХХ століття у цій будівлі знаходився престижний готель "Вайс". Тут зупинялися заможні гості, зимовими вечорами грілися біля цих печей, які тоді опалювали дровами і вугіллям. Ніхто навіть не знає, скільки ще залишилося у Чернівцях старовинних печей і камінів. Мешканці будинків часто викидають їх, встановлюючи автономне опалення. І при цьому не замислюються над тим, що вони знищують архітектурні пам’ятки. Тому відділу охорони культурної спадщини міської ради потрібно скласти реєстр печей і камінів, які ще залишилися в оселях чернівчан, й таким чином зберегти їх. І це потрібно робити негайно.
Унікальний камін австрійського періоду зберігся і в будинку №38 на вулиці О. Кобилянської. Старовинні печі можна побачити й у Муніципальній бібліотеці.
– Нині австрійські та румунські кахельні печі й каміни стали популярні, – запевнив пічник Іван ГНАТЮК. – Заможні буковинці готові віддати за них великі гроші. Вони встановлюють їх у своїх будинках, дачах. Раніше чернівчани могли віддати австрійський кахель за безцінь, а нині продають його досить дорого.
Надія БУДНА
Коментар
Олена ПУШКОВА,
завідувач відділу охорони культурної спадщини
міськради:
– Старовинні печі та каміни масово викидають, продають, нищать унікальні зразки. Втрачено дуже багато. Півроку тому ми домовилися з газовими службами, щоб разом із ними здійснювати обстеження печей у старій частині міста і видавати дозволи на встановлення автономного опалення. Без нашого відома нині вже нічого не роблять. Особливу увагу звертаємо на будинки австрійського періоду. Просимо чернівчан залишати для нас цінні зразки кахелю, які зберігатимемо у фонді автентичних матеріалів. Хоча деякі мешканці самовільно здійснюють перепланування квартир. Тому ми хотіли б співпрацювати з райрадами та ЖРЕПами, які краще обізнані із житловою забудовою.
Побував на кахельних підприємствах Європи
Виробництвом кахелю у місті приблизно 1860 року почала займатися родина відомого дослідника Чернівців Раймунда Кайндля. У його книзі є фото невеликого цегельного заводу, схожого на сарай, у якому виготовляли кахель для печей.
За даними істориків Василя та Олега Ботушанських, із кінця 1870-х років за цю справу взявся підприємець Розенцвайг. Він побував на кахельних підприємствах Європи, привіз із Німеччини директора і робітників. Розенцвайгу вдалося відкрити фабрику на правому березі річки Прут. Печі, облицьовані цим кахелем, ще й досі збереглися у помешканнях багатьох чернівчан.
Головний спеціаліст відділу використання інформації документів обласного архіву Марія ГУЦУЛ відшукала справу про відкриття у Чернівцях на Калічанці кахельного заводу Манца і Кьонінга. Вони отримали дозвіл на роботу з 1912 по 1914 роки.
Йоан Робачек відкрив кахельний завод у районі університету, який працював протягом 1935-1937 років. Марія Гуцул знайшла в архіві план підприємства, дозволи сусідів.
В альбомі про Чернівці 1928 року згадано про підприємця Тріхтера і його сина Пауля, які були власниками цегельного заводу, де виготовляли кахельну плитку.
А в адресній книзі за 1927 рік є список майже 15 цегельних і кахельних заводів, які відкрили на вулицях Головній, Челюскінців, Буковинській, Руській, Шептицького, Клокучці, площі Філармонії.
У грудні 1940 року відкрили кахельну фабрику на нинішній вулиці Менделеєва.
