Про те, як буковинці дістаються Криму і назад, можна розповідати безкінечно. У цих тривалих годинах їзди є все: радість, розчарування, втома, страх, а іноді й ввічливість. Але чомусь без хамства також не можемо. І все це за свої ж кошти. Схема стандартна: з вас беруть всі кошти заздалегідь за обіцяні послуги, а отримуємо… як пощастить.
Водії, які півтори доби провели в дорозі, не збиралися відпочивати
Олександра Іванівна та Анжела Миколаївна (імена змінено, – авт.) нещодавно повернулися з Криму. Відпочили, кажуть, гарно. Погода і люди були хороші. А ось зворотня дорога залишила неприємні спогади.
– Наприкінці серпня ми з подругою вирішили поїхати в Крим відпочити, – розповідають кореспонденту "МБ" чернівчанки. – За оголошенням знайшли турфірму, яка забезпечувала перевезення. Нас запевнили, що довезуть до місця і заберуть назад. Спочатку ми заплатили аванс, а перед виїздом – решту коштів. Разом за двох за дорогу туди і назад з нас взяли 1400 гривень.
У Сімферополі водій автобуса сказав, що відвезе в селище Миколаївка, що за 34 кілометри, лише коли дорогою збере людей, які повертаються з відпочинку в Алушті, Форосі та інших курортних містах. Ми не погодилися ще кілька годин їздити Південним берегом Криму, тому добиралися до Миколаївки рейсовим автобусом.
Ми були шоковані тим, що водії, які півтори доби провели в дорозі, не збиралися відпочивати. Вони збирали людей у зворотню дорогу, щойно приїхали! Коли ми запитали водіїв, чи відпочиватимуть, вони відповіли, що це нас не стосується. Виходить, життя пасажирів для таких водіїв нічого не вартує...
– Це був лише початок, – кажуть подруги. – Коли поверталися додому, відчули ставлення перевізників до нас, своїх клієнтів. Спочатку нас повідомили, що забере нас інший автобус. Але що це буде рейсовий, не сказали. Тому, коли під’їхав до зупинки автобус "Севастополь – Чернівці", ми в нього не сіли. Через півгодини нас повідомили, що потрібно було сідати на цей рейс, тому ми мусили його наздоганяти. Таксистові заплатили за це 250 гривень. Коли в Євпаторії нарешті увійшли до транспорту, водій на нас кричав та обзивав. Не добирала висловів у розмові з нами й одна з працівниць фірми. Ми вже пенсіонерки, одна з нас – інвалід другої групи, життя прожили, а до нас таке зневажливе ставлення, – у жінок сльози навернулися на очі.
Навіть прізвища своїх кривдників не знають
– Але на цьому наші біди не закінчилися. Їхали ми то сидячи, то стоячи майже добу, бо квитків у нас не було, а люди з проїзними документами нас піднімали з місць. Відтак витрачені кошти нам ніхто не повернув, та ще й облаяли і не попросили вибачення.
Згодом, коли жінки звернулися по захист у відповідну інспекцію, з’ясувалося, що й доказів – жодних. Договорів вони не мали, чеків та квитанцій про оплату також. Навіть прізвища своїх кривдників не знають. На руках лише рекламний проспект із номерами телефонів та від руки написані суми до сплати.
Коли "МБ" звернувся за вказаними у проспекті номерами телефонів, працівники фірми чемно визнали, що угоди з клієнтами не уклали і це їхній недолік.
Коментуючи ситуацію, пані Тетяна пояснила, що їхня фірма не має своїх автобусів.
– Наша фірма шукає клієнтів, а фірма-перевізник виконує замовлення. Того дня туристичний автобус, який мав забрати цих двох клієнток та інших відпочивальників з міст Південного берега Криму, із технічних причин не вийшов на маршрут. Тому ми попросили водія рейсового автобуса їх забрати. Жінкам же не потрібно було більше ні за що платити. Нас водій запевнив, що вільні місця є.
Цим двом жінкам повідомили, що від 10.00 до 11.00 потрібно бути на зупинці, звідки їх заберуть. Вони мали три номери телефонів – наші та водія. Вони ж нікому не зателефонували, просто чекали, що їх запросять сісти у транспортний засіб. Тому так і сталося: через непорозуміння вони прогавили автобус, тож мусили наздоганяти його вже за свій рахунок. А в чому ми винні?
– Впевнена: яка складна не була б ситуація, до лайки не опускаюся ніколи, – запевнила жінка. – Втім, не можу відповідати за вчинки інших людей, нехай і своїх колег. Мені дуже прикро, що так сталося, прошу вибачення за себе і за своїх колег.
Переконана, якби пасажирки зателефонували нам і сказали, що виникли проблеми, ми могли б одразу їх вирішити. За останні п’ять років таке непорозуміння з нашими клієнтами сталося вперше.
Ліна НАГІРНЯК
Коментар
Віктор ЛАЩАК,
начальник Інспекції
з захисту прав споживачів в області:
– Щоб відстояти свої права як споживача, потрібно мати певний перелік документів. У цьому випадку надання послуги перевезення має бути підтверджене угодою або хоча б квитком.
Якщо цих документів немає, все одно не все безнадійно. Тоді споживач може скласти письмову претензію до суб’єкта підприємницької діяльності з проханням надати документ, який підтвердить, що таку послугу надали. Згідно із законодавством, підприємець зобов’язаний відповісти на таке звернення. Також у своєму зверненні споживач може висловити своє невдоволення щодо якості наданої послуги та вимагати компенсації.
А за слова, які ображають та принижують гідність людини, примусити кривдника відповісти, на жаль, майже неможливо. Бо довести це без конкретних доказів дуже важко.
Чернівчани можуть поскаржитися до транспортної інспекції або управління транспорту в Чернівецькій області або в місті. У подальшому, коли видаватимуть ліцензію на перевезення цьому підприємцю, цю скаргу можуть врахувати.
