У лікарнях – як у сауні

Коли на вулиці спека понад 30 градусів, палати чернівецьких лікарень перетворюються на справжні сауни. У деяких температура повітря сягає понад 35 градусів. Хворі скаржаться, що лікуватися й одужувати за таких умов неможливо.

Дружина чернівчанина Олександра Шевцова потрапила до міської лікарні №3. Чоловік нарікає, що саме через спеку смерть дружини пришвидшилася.

– Вранці другого липня дружину відвезли у лікарню на вулиці Чапаєва, – розповідає Олександр Михайлович. – У цій лікарні – справжнє пекло. Спека у палаті була неймовірна, це пришвидшило смерть. Нам навіть ніхто не порадив принести вентилятор, щоб полегшити перебування дружини у лікарні. Вона помирала у пеклі.

– Разом із дитиною минулого тижня перебував у обласній дитячій лікарні, – розповідає чернівчанин Володимир. – У приміщенні було спекотно і значно гірше, ніж на вулиці. Якщо надворі було хоч якесь відчуття свіжості, то у палатах – душно. У палаті перебувало четверо дітей і четверо батьків. Протяги не робили, бо лежали хворі діти після операції. По черзі відчиняли вікна і двері. Щоб полегшити перебування, нам дозволили принести вентилятори. Тиждень перемучилися.

Хворі рятуються вентиляторами

Щоб переконатися, в яких умовах перебувають хворі у чернівецьких лікарнях, кореспонденти "МБ" відвідали кілька з них. Спочатку прийшли в лікарню швидкої медичної допомоги, що на вулиці Фастівській. Вже на першому поверсі лікарні відчули, що в приміщенні температура вища, ніж надворі. І це при тому, що прийшли в лікарню приблизно о 18.00.

Щоб поспілкуватися з хворими, які перебувають на стаціонарному лікуванні, піднялися на четвертий поверх. Тут знаходиться відділення неврології. Лежить чимало паралізованих. Є пацієнти, які не розмовляють. Є й такі, які не можуть ходити та піднятися з ліжка. На термометрі в одній із палат – 27 градусів тепла.

– Вже прохолодніше, – каже пацієнт Василь Андрійович, до якого заледве повернулася здатність розмовляти. – Минулого тижня у палаті було дуже спекотно, на термометрі, який висить на стіні, температура сягала сорока градусів. Лежав – як у парильні.

Пан Василь у відділення неврології потрапив чотири дні тому.
– Пригадую, як у мене підвищився артеріальний тиск, верхня позначка була 200, – розповідає чоловік. – Одразу ж тоді втратив здатність говорити. Мене направили в лікарню.

Палати – повні. Половина хворих потрапила сюди через спеку. А тут – теж спека.
Поряд із хворим чоловіком, який не розмовляє, на залізному твердому стільці сидить жінка. У руках тримає вологий рушничок та витирає хворому обличчя. У самої ж по щоках стікає піт.

– По черзі разом із дочкою ночуємо в палаті, – розповідає жінка. – Оскільки палата повна, всю ніч проводимо на цьому стільці. Через недосипання й аномальну спеку донька за два тижні схудла на п’ять кілограмів. Не хочеться вже навіть їсти – лише спати. І, зауважте, ми здорові. А що казати про хворих людей?

В одній із палат відділення неврології встановили два вентилятори. Їх, як розповідають люди, не вимикають практично цілодобово. Крім того, відчинили двері на балкон. Але й це не рятує від спеки.

– Вентилятори ми принесли з дому, – розповідають люди у палаті. – Лікарі нам не забороняють, бо дуже спекотно.
У сусідній двомісній палаті лежить двоє чоловіків. Тут вентиляторів немає. Але чоловіки не скаржаться: вентилятори їм за потреби приносять медсестри.

Увечері у дворі обласної лікарні прохолодно. Пацієнти відпочивають на лавочці: хто розмовляє, хто грає в карти.
– Нині в палатах уже більш-менш комфортно, – розповідає пацієнтка ревматологічного відділення Наталія. – А коли була спека, ми просто задихалися. Щоб покращити свій стан, змушена лягати в лікарню тричі на рік. Щоразу, коли поступаю сюди, сплачую по 50 гривень благодійного внеску. У палаті нас десятеро. То ми вже думали з жінками, що могли не давати ці 50 гривень, а купити штори на вікна.

Коли було дуже спекотно, ми попросили, щоб нам щось дали, щоб затулити вікна. Принесли простирадла, ми якось їх зачепили, потім вони впали і їх забрали. Так і мучилися, а що мали робити?
20-річна Ольга РЯБА – на восьмому місяці вагітності.

– Спочатку лежала в пологовому будинку на Рівненській, – говорить жінка. – Умови там були дуже хороші, почувалася як удома. Однак пологовий будинок закрили на ремонт, а мене перевели на Буковинську. Тут просто жах. У палаті – по десятеро жінок. Дуже спекотно, нічим дихати. Це просто якась мука, а не лікування!
Медсестра одного з відділень міської лікарні №3, що на вулиці Чапаєва, зізнається, що все залежить від того, у яке відділення потрапляє хворий.

– Наприклад, на першому поверсі в пульмонологічному та гастроентерологічному відділеннях більш-менш комфортно навіть за сильної спеки, – розповідає жінка. – А вже на другому поверсі, у кардіології, реанімації – дуже душно. Вікна там виходять на сонячний бік, то люди знемагають від спеки.

"Спека – це не мороз"

В управліннях охорони здоров’я та лікарнях погоджуються, що у палатах спека. Але для її вирішення коштів немає.
– Хотіли би створити у лікарнях комфорт, але ви ж знаєте наше фінансування, – каже заступник начальника обласного управління охорони здоров’я Ростислав Калошин. – Телефонував у магазин з приводу пересувного кондиціонера. Він коштує понад три тисячі гривень. Зважаючи на кошти, не можемо створити комфортні умови у всіх лікарняних приміщеннях. Це навіть не передбачено у наших кошторисах. Кондиціонерами обладнані лише операційні.

У лікарнях колись були віконні кондиціонери. Але вони неефективні, бо не знижують температуру, а лише ганяють повітря. Такий кондиціонер витягує повітря з приміщення і затягує повітря з вулиці, де висока температура.
– Не можу сказати, що у лікарнях була сильна спека, – продовжує Р. Калошин. – Хворим дозволяли принести вентилятор. Але треба мати на увазі, що в лікарнях є ліміти на електроенергію.

У міській лікарні №3 кажуть, що спеку подолали.

– Під час спеки люди приносили вентилятори, затіняли вікна, – розповідає головний лікар Віктор Світун. – Трохи перебільшили ліміти електроенергії, але здоров’я дорожче. Ніхто з хворих на спеку в лікарні не скаржився. Хворим, які могли ходити, пропонували йти ночувати додому.

– Минулого тижня як гуманітарну допомогу отримали два кондиціонери з дитячої лікарні. Їх плануємо встановити у реанімації. Ідеально було б, щоб приміщення мало централізовану систему охолодження, але на це потрібно немалі кошти. Спеку ми перемогли, – вважає Віктор Дмитрович. – Спека – це не мороз.
Людмила ОСАДЧУК,
Марина КОРПАН