Чернівчанка Наталія Волощук не зупиняється біля вітрини з ковбасою. "Це отрута", – каже, як відрізає. Біля вітрини із сиром – зітхає. Сир, який коштує понад 200 гривень за кілограм, вона собі дозволити не може. Хіба зрідка шматочок. А тому, на якому цінник "60 гривень", – не довіряє. "Псувати собі судини пальмовою олією за свої ж гроші", – обурюється.
Вона – дизайнер, чоловік – підприємець. Для Наталії принципово важливо харчуватися якісно. Але з кожним роком робити це важче. Тому цього разу вітрину із сиром оминула.
– До кризи на продукти витрачала приблизно 20 відсотків сімейних доходів, потім 30, 40… – розповідає Наталія. – А за минулий рік підрахувала, що продукти "з’їдають" більше половини сімейного бюджету! Коли я зрозуміла, що зі 100 гривнями вже нічого йти до магазину, ми почали обмежувати себе. Тепер зважаємо на ціну, а потім думаємо про якість.
Доходи не встигають за цінами
Доходи буковинців не встигають за стрибками цифр на цінниках. Тому на продукти із сімейного бюджету щороку доводиться відрізати дедалі більшу частку. За інформацією Головного управління статистики в області, у третьому кварталі 2011 року з усіх витрат харчування забирало 51 відсоток. Для європейських країн норма – до 20 відсотків на їжу. Експерти кажуть: чим бідніша країна, тим більше витрат "з’їдає" харчування.
Навіть ті, хто рік-два тому не заощаджували на якісних продуктах, змушені рахувати. І купувати дешевші продукти й гіршої якості. Тим паче, торік продукти дорожчого цінового сегменту додавали в ціні значно швидше, ніж так звані соціальні.
– По суті за останні два роки люди не відчули, що якість їхнього життя покращується, – коментує Павло Розенко, провідний експерт Центру Разумкова, колишній перший заступник міністра соціальної політики. – Доходи людей зростають меншими темпами, ніж ціни. Таким чином люди змушені за ті самі кошти купувати дешевші продукти. А отже, економити не лише на харчах, але й на своєму здоров’ї.
Олексій КОЛОМІЄЦЬ, засновник корпорації "ПАККО", погоджується, що в людей тепер зовсім не та купівельна спроможність, що була кілька років тому.
– Ситуація щороку погіршується. Люди почали заощаджувати, думають, як завтрашній день прожити. Намагаються купувати те, що дешевше, і менше звертають увагу на якість. Ми на це вплинути не можемо. Намагаємося виходити з того, що більш привабливе для людей, і завозити продукцію, яка нині користується попитом. Тобто дешевшу.
За словами Олексія Коломійця, немає тенденції, щоби мешканці міста купували продукти із запасом, наприклад, борошно, цукор чи крупи. "Купують за принципом: є на сьогодні й слава Богу". Хоча додає, на кожний товар є свій покупець: хто купував продукти дорожчого цінового сегменту, той дозволяє собі це робити й нині.
"Я речі продав би з дому, та нікому купити..."
За статистикою, минулого року на харчування середньостатистичне домогосподарство в області витрачало приблизно 1800 гривень на місяць. Але при цьому в трьох чвертях пенсіонерів пенсія не дотягує до тисячі гривень. Більшість із тих, хто нині перебуває на заслуженому відпочинку, не можуть навіть мріяти, щоби так розкошувати.
77-річний Іван РУС, на відміну від Наталії, не скуповується в супермаркеті. Як і більшість пенсіонерів, надає перевагу ринкам. Але минулого вівторка нічого не купив.
– Походив, подивився – так усе дорого. Купив пиріжок за три гривні. Ось і обід. Може, увечері прийду, трохи дешевше буде... Маю пенсію 980 гривень, пропрацював на залізниці 40 років. А із цієї пенсії сплачу за комунальні послуги, і половини немає. Раніше якось легше було, тепер дуже погано. Рахую кожну копійчину.
Пенсіонер розповідає, що м’яса, а тим більше риби, не купує. Дорого. На базар приходить за капустою, картоплею, квасолею, олією... "Молоко – 12 гривень пляшка. Уже купувати не буду", – голос у Івана Ілліча починає тремтіти, він витирає серветкою сльози, що навернулися на очі, і додає: – Я речі продав би із дому. Та нікому купити. Маю меблі. Їм 25 років, але в мене вони в доброму стані..."
"Більшість працює на хліб і молоко"
Торік середньостатистичний буковинець вкладався в мінімальні соціальні норми споживання продуктів, розраховані Кабміном. Але це навряд чи має тішити. Кількість кілограмів м’яса, риби, овочів, хліба, цукру тощо, які повинен з’їсти на рік працюючий громадянин України, затверджено 12 років тому.
– Це не відповідає реаліям, – переконаний Павло Розенко. – У законі про прожитковий мінімум чітко написано, що цей набір має оновлюватися кожні п’ять років. Донині його не оновлювали. Для 2000 року це, можливо, були продукти, які могла собі дозволити держава. Але відтоді в нас і економіка зростала, і ВВП. Повинен був зростати і мінімальний соціальний стандарт.
Експерт наводить дані соціологічних досліджень: 80-85 відсоткам українців не вистачає грошей на проживання або вистачає лише на закупівлю продуктів харчування, товарів першої необхідності: "І найнеприємніше, що це насамперед стосується людей, які працюють. Більшість людей в Україні нині ходять на роботу фактично, щоби заробити на хліб із молоком. Тобто робота в Україні не захищає від бідності й не дає можливості хоча би в перспективі розраховувати на гідне життя".
У прогнозах, до чого призведе така тенденція, Павло Розенко ще категоричніший: більшість людей уже перебувають у депресивному стані, відчуваючи повну зневіру до того, що нині відбувається в суспільстві, до дій влади. "І перспектив на покращення свого життя вони не бачать. А як наслідок – зростання соціальної напруги, злочинності, втрата трудового потенціалу. Тобто людей, які прагнуть виїхати й реалізуватися в інших країнах, стає дедалі більше", – робить неоптимістичний прогноз експерт.
Марина Карасьова
Прогноз
Більшість продуктів дорожчатиме й цього року. Хоч шокових стрибків цін не буде.
Хорошу ситуацію для споживачів експерти прогнозують із цукром. Через скорочення експорту в Росію його на ринку є навіть у надлишку.
Овочі почнуть дорожчати навесні. Через високий врожай минулого року й збитки через неможливість його продати аграрії саджатимуть менше. Такий прогноз робить Марія Колесник, керівник аналітичного департаменту консалтингового агентства "ААА".
Через посуху восени частину озимих доведеться пересівати. А це може стати поштовхом до підвищення вартості зерна. Відповідно подорожчають борошно, макарони, хліб.
Поголів’я худоби продовжує скорочуватися. Тому дешевшого м’яса чи молока теж не буде.
