Від ЮНЕСКО – престиж, а гроші – наші

Минулого тижня Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича офіційно отримав сертифікат ЮНЕСКО. Привітати вуз із цією подією з’їхалося близько чотирьохсот гостей з усієї Європи.

Нагадаємо, колишню резиденцію митрополитів Буковини й Далмації включили до престижного списку в червні цього року на 35-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Парижі.

Що ж виграє університет, а також місто й регіон від цього, з’ясовував "МБ".

Резиденція – об’ємна архітектурна пам’ятка, якій уже понад 130 років. На те, щоби підтримувати її в належному стані, потрібно чимало коштів і зусиль. Втім, після включення до ЮНЕСКО, можливо, справи підуть на краще – допоможе держава. На це сподівається ректор Степан МЕЛЬНИЧУК.

– Степане Васильовичу, яке значення для резиденції та міста має ця подія?

– Вона засвідчує, що буковинці мають пряме відношення до світової культури. Хоч проект архітектурного ансамблю виконав чеський архітектор Йозеф Главка, але ж будували його мешканці довколишніх сіл. І їхню роботу справедливо можна назвати подвигом. Адже в Чернівцях тоді не було заводів, які виготовляли цеглу, черепицю. Камінь привозили волами й кіньми. І треба було, щоби минуло понад 130 років, щоби світ дізнався та визнав цей подвиг. Тож насамперед внесення до Списку – це встановлення символічного пам’ятника людській праці, а вже потім це розвиток туризму тощо.

– Що плануєте робити для підтримання споруди в належному стані?

– Щоби споруда збереглася для майбутнього, її потрібно постійно ремонтувати й вкладати в неї кошти. Щодо виділення коштів – це завдання уряду. А наша справа – розумно ними розпорядитися. Ми вже давно визначили найбільш "слабкі" місця в споруді. Це насамперед дахи. І ми їх постійно перекриваємо. Кілька років тому поміняли на шостому корпусі. До Нового року повинні завершити п’ятий корпус. Далі потрібно буде міняти на четвертому. Для цього вже розроблено проект.

Друга за важливістю проблема – гідроізоляція фундаментів. Протягом останніх років у Чернівцях піднялися грунтові води. Фундаменти витягують вологу, а від цього нищиться й цегла. Тому гідроізоляція необхідна.

Крім того, у багатьох місцях цегла з візерунками із зовнішнього боку стіни полущилася, вивітрилася. Тож поки ми ще маємо зразки цих малюнків, потрібно цеглу відновити.

Ще донедавна в Блакитній залі був спортивний зал. Ще студентом я грав там у баскетбол. І кому прийшло таке в голову – не розумію. Наше завдання тепер – реставрувати залу, щоби вона виглядала, як за проектом. А Синодальну залу (Мармурову) колись було оздоблено мармуром і обставлено бічними галереями колон. Та 1944 року залу пошкодила пожежа. Чергові визволителі – а нас визволяли часто – невідомо куди вивезли увесь мармур, Нинішній вигляд зали – лише копія …

Львівський науково-дослідний інститут розробив проект на укріплення галерей церкви Трьох Святителів, які починають тріскатися. Ще один важливий проект – прокладення нової системи водопостачання та водовідведення. Стару ж систему потрібно заглушити. Вартість робіт – більше двох мільйонів гривень.

Ще одна проблема – господарський двір. Нині він знаходиться на території резиденції, хоча він тут ні до чого.
До початку нового навчального року плануємо факультет іноземних мов перевезти з резиденції до корпусу на вулиці Рівненській. Гадаю, встигнемо. Шостий поверх уже готовий, 3-5 поверхи плануємо завершити до нового навчального року. У резиденції, на нашу думку, логічно розмістити музей університету, необхідні структури ЮНЕСКО, розширити міжнародний відділ, адже міжнародна діяльність значно зросла.

– А чи може ЮНЕСКО допомогти з коштами?

– Не дай Боже, щоб ЮНЕСКО нам виділяло гроші! Адже ця організація, згідно із програмою, дає кошти лише на ті об’єкти, які перебувають у критичному стані, мало не валяться! А наша резиденція, на щастя, збережена добре. І хочу наголосити: вона саме тому збережена, що нею опікується університет. Адже ми постійно вкладаємо свої кошти. У багатьох країнах, де є об’єкти ЮНЕСКО, уряд виділяє на їхнє утримання окреме фінансування. Сподіваюся, що й у нас так буде. Повірте, якщо вже нам вдалося пройти етап включення до ЮНЕСКО, то все решта вже значно простіше. Принаймні рідна адміністрація, рідний уряд значно ближчі, ніж центр Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

– Чи спроститься доступ туристів до резиденції?

– Зрозуміло, що кількість туристів зросла і їм потрібно створити умови. Але навряд чи ми зробимо вільний доступ відвідувачів до парку та резиденції. Адже випадки бувають різні, треба, щоби був нагляд. Для туристів працюють четверо екскурсоводів. Якщо їх буде замало – збільшимо кількість.
Галина МАРКІВ

ОДА проситиме на університет 15 мільйонів

Головне управління освіти ОДА подало в управління капітального будівництва пропозиції щодо будівництва навчально-лабораторного корпусу на вулиці Рівненській ЧНУ з метою включення його в комплексну програму будівництва, реконструкції та модернізації об’єктів соціальної інфраструктури області на період до 2015 року. Щоправда, фінансування корпусу передбачене аж на 2013 рік і гарантувати це фінансування ніхто не може. Сума – 15 мільйонів 599 тисяч гривень.
Про це розповів фахівець групи з господарського обслуговування установ освіти обласного управління освіти Василь ТРОЦЮК.

Досвід інших

"ЮНЕСКО – це велика відповідальність і певні заборони"

Лілія ОНИЩЕНКО, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міськради:
– ЮНЕСКО не є багатою організацією, тому навряд чи ЧНУ може розраховувати на фінансову підтримку з її боку. Можлива реалізація хіба що навчальних програм за підтримки ЮНЕСКО, але не більше. Зобов’язання щодо збереження пам’ятки ЮНЕСКО лягає на державу. Держава може це виконувати як самостійно (із держбюджету) або надавати субвенції місту, у якому знаходиться об’єкт.
Чернівцям пощастило, що до ЮНЕСКО потрапив об’єкт, який має одного господаря. Тому що все місто набагато складніше зберегти, реставрувати й охороняти, адже в ньому багато власників. Так, як, наприклад, у Львові кожна квартира – в іншій власності. Тут є чимало соціальних аспектів – та ж торгівля, інвестори, які прагнуть отримувати прибуток негайно й не завжди хочуть дотримуватися вимог ЮНЕСКО. Тому завжди повинен бути баланс – щоб і зберегти, і дати об’єкту можливість розвиватися.
Переваги – це престиж: про Чернівці будуть більше знати у світі, місто потрапить до путівників. Є навіть туристичні маршрути об’єктами ЮНЕСКО й певний контингент туристів, які відвідують саме їх.
Але відповідальність досить велика й багато в чому університет змушений буде собі відмовити. У буферній зоні не можна буде будувати нічого, що б спотворило панораму об’єкта. У Дрездені (Німеччина) вирішили спорудити новий міст через річку Ельбу, яка разом із берегами належить до Всесвітньої спадщини. Щойно міст почали будувати, Дрезден з ЮНЕСКО виключили, що негативно вплинуло на імідж Німеччини. Втім, міст у даному випадку для людей був важливішим.
Також відділ охорони культурної спадщини в Чернівцях змушений буде готувати щорічний звіт до ЮНЕСКО про стан збереження об’єкта, повідомляти про те, що там роблять і що планують, приймати експертів ЮНЕСКО. Вони будуть з усією суворістю приїжджати раз на кілька років, оглядати об’єкт, давати поради, рекомендації. Про свої плани потрібно ЮНЕСКО повідомляти, питати поради.
Тобто внесення до Всесвітньої спадщини – це, з одного боку, дуже престижно й приємно, а з іншого – накладає певну відповідальність і заборони.

Кому з України пощастило
Собор Святої Софії – пам’ятка української архітектури XI-XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. До списку ЮНЕСКО внесено 1990 року.
Успенська Києво-Печерська лавра – одна з найбільших православних святинь України, а також діючий монастир Української православної церкви. До списку внесено 1990 року.
Історичний центр Львова – історично перший район Львова, де було засновано місто. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО внесено 1998 року.
Резиденція Буковинських митрополитів – до списку включено 2011 року.

Довідка

Організація Об’єднаних Націй із питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) – міжнародна організація. Спеціалізована установа ООН, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє розвиткові національної культури, охороні пам’яток тощо.
Станом на 2011 рік вона об’єднує 193 держав. Головний осередок ЮНЕСКО знаходиться в Парижі. Україна є членом ЮНЕСКО від 1954 року.
Статус об’єкта Світової спадщини дає такі переваги:
- додаткові гарантії збереження й цілісності унікальних комплексів;
- підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються;
- сприяє популяризації включених у Список об’єктів;
- забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об’єктів;
- сприяє контролю за станом збереження природних і культурних об’єктів.