У Чернівцях в єзуїтському костелі Найсвятішого Серця Ісуса є гробниця (крипта), де поховані польські легіонери та один козак, які загинули в роки Першої світової війни. Відновлювальні роботи профінансувала фундація Міністерства культури і національної спадщини Польщі.
Вперше поховання у цьому костелі було виявлено у 1952 році, тоді він вже був недіючим. До того двері у підвальне приміщення храму були зачинені, а саме місце захаращене. Парафіяни костелу розповідають, що змогли побачити ці поховання кілька років тому, коли храм повернули вірним.
Наразі у підвальному приміщенні лежать цинкові гроби, викладені пірамідами. Поруч невеликий вівтар, на якому стоїть свічка, біля нього - великий хрест, на якому є напис польською мовою про те, що тут поховані 59 польських легіонерів і один козак.
Під час Першої світової війни на Буковині воювали польські легіонери. У серпні 1914 року вони вели жорстокі бої проти російської армії під Раранчею (нині це село Рідківці Новоселицького району). Останні бої тут тривали в серпні 1917 року. Загиблих вояків поховали на місцевому цвинтарі в братських могилах.
Як розповіла голова парафіяльної ради костелу Інна Келлер, після окупації Буковини Румунією, згідно з міжнародними конвенціями, в 1923 році почались упорядкування солдатських цвинтарів. У 1936-му за ініціативи католицького товариства "Сокіл" та Польського дому в Чернівцях, на Буковину прибула польська делегація на чолі з послом Польщі в Румунії, яка разом із представниками румунського уряду відкрили могили польських солдат і вилучили з них залишки тіл. Вони були вкладені в спеціальні цинкові ящики, герметично закриті та перевезені в Чернівці до костелу Найсвятішого Серця Ісуса. Частина з них була доставлена до Кракова і похована на Раковському цвинтарі. А 60 вояків, серед яких "59 польських легіонерів і 1 руський казак", як зазначено в офіційних документах, були переміщені до підвалу костелу.
За радянських часів у 1952 році було проведено перезахоронення без відкриття гробів, із замурованою цегляною стіною. На ній повісили меморіальну дошку з написом "Здесь захоронены 60 польских солдат, погибших в войну 1914-1917г.г.".
На жаль, не вдалося встановити прізвищ загиблих вояків, отож вони навічно залишаться безіменними. Відомо лише, що вони служили в другій бригаді польських легіонів під керівництвом полковника Йосефа Галлера.
Цікаві факти про костел
*Костел Найсвятішого серця Ісуса – один із найстаріших храмів у Чернівцях. Йому понад 130 років. Реставраційні роботи проводяться на пожертви людей. На його відновлення, за приблизними підрахунками, необхідно понад чотири мільйони доларів.
*Земельну ділянку на тодішній площі Фердинанда громадська рада міста пожертвувала церковній громаді безкоштовно. Будівництво храму обійшлося в 175 тисяч флоринів. Гроші збирали по всьому світу. Благодійні внески на майбутній костел робили і багаті, й бідні. Тодішній ксьондз Ян Бадені радив написати на споруді: "Цей костел споруджено завдяки щедрості міста Чернівці та його мешканців, жертовності капеланів всіх трьох католицьких віросповідань та грошей розпорошених по всьому світу поляків".
*Автором проєкту храму і сусіднього монастиря (кляштора) був найвідоміший зодчий Чернівців, директор промислової школи Йозеф Ляйцнер. Костел Найсвятішого Серця Ісуса – його найкраща споруда.
*У червні 1891 року було закладено наріжний камінь під майбутній храм. А вже через три роки, восени 1894-го, його освятили. Богослужіння тут правили трьома мовами: польською, українською та німецькою.
*З Еденбурга (Німеччина) привезли три дзвони. Найбільший, що важив 20 центнерів, називався "Серце Господа Ісуса".
*Загальна площа будівлі костелу становить понад 3100 кв.м. Довжина споруди – 52,9 м, ширина – 19,01 м, висота базиліки – 27,57 м, вежі – 58,39 м.
*Наприкінці 1950 років костел і монастир закрили. З території храму зникла славнозвісна "Пієта" – фігура Божої Матері з Ісусиком на руках. Її привезли сюди за румунської влади з Центральної площі, де вона стояла.
*У 1960 році, згідно з рішенням облвиконкому, приміщення костелу почали перебудовувати під обласний архів. Всередині будівлю розділили на три поверхи залізобетонними перекриттями. Між колонами зі скульптурними прикрасами спорудили цегляні стіни. Директорський кабінет обладнали у колишньому головному вівтарі.
*Знищили красиві нижні вітражі на вікнах. Розікрали церковне начиння. Зникли дзвони та унікальний годинник із вежі, який сповіщав час на всі чотири сторони світу. Орган, який вважали одним із кращих у Східній Європі, викинули на подвір’я. За переказами, один зі сторожів зробив із трубочок огорожу навколо своєї сільської садиби.
*У 2010 році архів вивезли, а костел передали церковній громаді. Уже вирівняли похилений хрест на 60-метровій висоті, пофарбували дах готичної вежі, розібрали перекриття.
Підготувала Надія БУДНА
Фото з приватної колекції Едварда Туркевича
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
