Листування доньки чернівецького адвоката Нінон Ауслендер і відомого письменника Германа Гессе тривало понад 15 років. Вони одружилися, коли йому було 50, а їй – 32.
Батько Нінон певний час очолював Палату адвокатів Чернівців. Родина мешкала у двоповерховому будинку на д-р Ротгассе, 13 (нині вулиця Доброго). На першому поверсі була адвокатська контора, на другому – квартира із семи кімнат.
Зранку батько з дочкою іноді прогулювалися парком та розмовляли. Зазвичай на теми мистецтва, яким дівчина дуже цікавилася. Потім батько йшов на роботу у Крайовий суд, а Нінон – до жіночої гімназії. В їхньому дворі ріс горіх, в тіні якого літніми днями вона відпочивала у гамаку і читала. Тут цвіли троянди, між якими стояли скляні кулі на патичках.
"І коли вкотре мама застерігає мене, що я вкладаю у книжки найкращі роки свого життя, і навіть інколи шкодує, що я не насолоджуюся цілком молодістю, то часом себе здивовано запитую, а може, мама має рацію? - писала Нінон. - І роблю маленьку мандрівку в суспільне життя, царства флірту, лише для власного заспокоєння, щоб я не стала самітницею, і щоб випробувати, чи насправді суспільний успіх робить життя розкішнішим та щасливішим. Та після такої мандрівки я повертаюся назад до своїх книг із подвійною радістю".
Ця історія кохання почалася тоді, коли Нінон було лише 14. Юна гімназистка із захопленням прочитала один із романів письменника Германа Гессе і написала йому листа. Він відповів. Це листування тривало 15 років.
"Одного разу в його життя ввійшла Нінон, донька адвоката Ауслендера з Черновіц, – пише французька дослідниця творчості Гессе Жаклін Сенес у біографічній книзі "Життя мага". - Його скорили її шарм, багатство внутрішнього світу, її уміння забувати самітність у виснажливій роботі й наповнювати своє життя змістом".
На деякий час їхні шляхи розійшлися. Нінон поїхала у Відень і Париж, де вивчала історію мистецтва, археологію, медицину. Невдало вийшла заміж за австрійського художника. Гессе був уже двічі одружений. Вони вперше зустрілися у 1922 році, вдруге – у 1927-му, щоби більше ніколи не розлучатися. Гессе незабаром мало виповнитися 50, Нінон – 32. На портреті часів їхньої зустрічі в неї великі губи, ясні риси обличчя з гладкою шкірою, коротке чорне волосся. Він порівнює її з джерелом, з якого п’є щодня.
"Я зустрічав і любив Нінон на прізвисько Іноземка, темно дивилися її очі з-під темного волосся, вона ревнувала мене до Фатме, принцеси мого сновидіння, але, можливо, що вона й була Фатме, сама цього не знаючи", – писав Гессе у своїй книзі "Паломництво у країну Сходу".
Вони живуть удвох у чудовій віллі над озером. Вона обставила за своїм смаком усі кімнати й кухню, перетворивши їхню домівку на затишне "гніздечко". Він пише свій найкращий роман "Гра в бісер", за який отримав Нобелівську премію. Він обіймає її за талію, і вони разом обходять свої володіння… "Важливо одне, – шепоче він, – що вона складає єдність із тим, для чого я живу, з областю мрії та творення в моїй душі".
Вони були щасливі майже 35 років. Він присвячував їй вірші: "Кохання твоє породжує в моїй душі почуття доброти. Ти ведеш мене крізь темряву, де чекає моя зірка. Своїм коханням кличеш до солодкої серцевини буття".
Нінон була не лише дружиною лауреата Нобелівської премії, а й відомою німецькою поетесою, мистецтвознавицею, літературним критиком. Після смерті Германа Гессе вона стала розпорядницею його літературного спадку.
Батько Нінон Якоб Ауслендер помер на початку 1919 року і похований у Садгорі на єврейському цвинтарі. Вона востаннє навідувалася до Чернівців у 1928 році, продала родинний будинок.
Нінон померла 22 вересня 1966 року. Її могила знаходиться біля могили чоловіка Германа Гессе ,як вона заповідала.
Вірш Нінон Ауслендер-Гессе
Я – справжня? Або це лише сон?
Де знаходяться кордони буття?
Бути задоволеною тим, що є. І знати точно: шляху
немає іншого – крізь метушню часів і місць.
Іноді мені здається, я знаю, чим є життя.
Шкода, що цвіте воно лише раз.
Адже сил моїх – на мільйон доль і життів.
Я хотіла б танцювати, співати, закликати і вести.
В літерах, фарбах відтворити риси Вічності.
Створювати, створювати і жити не одним життям.
Але, відчуваю, що ніби мене закрили, відчуваю дивне безсилля.
Чому немає сил злетіти?
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали Сергія Воронцова
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
