На балах не можна було плескати

Важливе місце у світському житті знаті посідали бали
На них танцювали, знайомилися з майбутніми нареченими.
(Продовження. Початок у попередніх числах додатка "Місто")

Карнавальний сезон тривав у період між Різдвом і Великим постом – із кінця грудня до кінця лютого. Найзаможніші чернівчани їздили на бали у Відні. Особливо престижним був бал при дворі цісаря. Запрошення надавали одиницям, найчастіше найвищим посадовцям. У 1904 році на придворному балу були присутні президент Буковини К. Гогенлое з дружиною Франціскою та Н. Василько.

Вечірку оживляли маски гостей

Про перший відомий бал у Чернівцях свідчить введення так званих бальних правил. Магістрат видав спеціальне розпорядження 29 січня 1788 року. Як писав історик Кайндль, наступними днями сповістили "німецьких та вірменських купців". Звідси напрошується висновок, що публічні бали найчастіше організовували заможні купці. Для їх влаштування чи "нічного музикування" потрібно було отримати дозвіл в Окружному управлінні та сплатити до міської каси 20 крейцерів. Бальні розваги влаштовувалися також з нагоди визначної події, приїзду представників монаршої родини або високих чиновників.



У 40-х роках ХІХ століття у Чернівцях проводили бали-маскаради, казино-бали, закриті бали та бали знаті. Кореспондент місцевої газети у 1843 році повідомляв, що під час карнавалу відбулося шість костюмованих балів у залі готелю "Молдавія.

Збереглися бальні правила, видані 1803 року окружним старостою Йозефом Фогелем. Зокрема, забороняли носити зброю та шпори у танцювальному залі, не можна було плескати.

У сезоні 1865 року планували провести п’ять казино-вечірок, із яких дві костюмовані, муніципальний та благодійний бали.



За спогадами чернівецького адвоката доктора Саломона Гершла, домашні бали проводили не лише заможні купці, а й високі чиновники та адвокати. Особливо пишний бал відбувся у президента краю графа Рудольфа Амадея. Серед гостей були представники аристократії, духівництва, військовики, чиновники, зокрема єпископ Євген Гакман і депутат Державної ради Александр барон Петріно.

У 1892 році в апартаментах крайового сейму розкішний бал для еліти організував президент краю Антон Паче. Туди прибуло до 200 гостей. Вестибюль прикрасили екзотичними рослинами.

"Танцювали багато та весело"

Зазвичай гостям видавали картку з послідовністю танців (агедою). Розпочинали бал найчастіше з полонезу. Танцювали кадриль, польку, краков’як. Та все ж фаворитом був вальс. Як описували бал Чернівецького чоловічого співочого товариства в лютому 1907 року: "І танці! Голова до голови, зал переповнений яскравим натовпом, у задушливій спеці виступає піт на чолі, проте лише звуки вальсу лунають у вологому повітрі, танцюють, танцюють, танцюють – і неважливо, що в залі штовхаються ліктями. Блискучі вогні, магія масок, звуки вальсу…"

На балах, які організовували різні національні товариства, танцювали хору, чардаш, коломийку. Скажімо, на "Русинському балу" в лютому 1910 року полонез танцювали під звуки коломийки. Ось як описувала цю вечірку газета Bukowinaer Post: "Це було справжнє відкриття балу й насолода для очей та душі. Цей національний танець виконали з темпераментом, грацією та спритністю. Можна було побачити танцівників, які при цьому демонстрували блискучу майстерність. Опісля заграв вальс. І це знову викликало у всіх порив до танцю. Танцювали багато та весело. Під час кадрилі можна було нарахувати понад 100 пар. Танцювальні пари розважались аж до світанку".

Напередодні карнавального сезону хлопці та дівчата відвідували танцювальні курси. Важко було знайти освічену людину зі шляхетного товариства, яка б не знала вальс, кадриль, польку, мазурку.



У 1864 році дозвіл на проведення танцювальних курсів у Чернівцях отримав танцмейстер Зіго Бікес. Та найкращою вважалася танцювальна школа балетмейстера Антона Філеса. Її відвідували доньки та сини чиновників, купців, аптекарів, адвокатів.

Особливо очікували на бали незаміжні дівчата, адже там можна було познайомитися з майбутнім нареченим. Дівчина із "добропорядного дому" мала право відвідувати бали із 15-16 років.


Цікаві факти

*Для проведення балів і танцювальних вечорів створювали підготовчі комітети. Вони визначали місце проведення, облаштування, декор, освітлення, музику, буфет, списки запрошених, продаж квитків.

*На маскарадних балах був звичай відводити час для "гуцулів". Українські гімназисти переодягалися в гуцульські строї та влаштовували в танцювальному залі веселі імпровізації.

*Для запобігання конфліктних ситуацій на балу обов’язково був військовий патруль.

*Елітний бал у залі Музичного товариства в лютому 1903 року присвятили темі залізничного вокзалу. Інженер Добруцький спорудив локомотив, за розмірами трохи менший за справжній, що виїжджав із тунелю.

*Біля входу гостям вручали спеціальний подарунок, який містив картку із танцювальним розпорядком.

*У лютому 1897 року організатори балу студентського румунського товариства "Жунімя" замовили картки у віденському ательє Августа Кляйна. Сувенір виготовили з целулоїду з видом старого замку в Сучаві й танцювальним розпорядком.

(Продовження у наступному числі додатка "Місто")
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Катерини Валявської "У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918)".

Фото з колекції Едварда Туркевича

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram