Сигуранца брала хабарі та застосовувала жорстокі катування
На підставі рішення цісаря, 1853 року в місті було створено дирекцію поліції, яка діяла до розпаду Австро-Угорської імперії.
Дирекція поліції складалася з директора, комісара, ад’юнкта, канцеляристів, писаря. Згодом цю установу реорганізували в комісаріат поліції, який проіснував до 1866-го. Після цього його функції передали Буковинській крайовій управі. В грудні 1905 року дирекція поліції знову була відновлена.
Чесний і хоробрий слідчий
Дирекція поліції виконувала чимало функцій. Зокрема, поліцейські стежили за дотриманням громадського порядку, запобігали виступам із критикою тодішньої влади, охороняли приватну власність. До сфери їхньої діяльності входило також наглядати за політичним настроєм населення, пресою, товариствами, видовищами, іноземцями, виготовленням і носінням зброї, видачею закордонних паспортів та дозволів на проживання, стежити за мораллю, забезпеченням руху в місті й на залізничному вокзалі.
Письменник Вернон Кресс у книзі "Моя первая жизнь" згадує чесного слідчого Вільгельма Цахманна. Він мав особливий нюх на злочинців. Навіть кримінал поважав його за те, що був хоробрим і нікого не бив.
"Били через фанеру або рушник"
Відділок румунської сигуранци знаходився на вулиці Панській.
Письменник Вернон Кресс писав: "Румунська сигуранца (означає "безпечність") прославилася з перших днів і була нічим не краща за гестапо. Навпаки, що стосується жорстокості методів слідства, сигуранца, напевно, навіть перевершила німецьку поліцію – катували там майже відкрито".
Катами були доктор Постатний (старший слідчий), єврей Роттенберг і німець Гартл (його підопічний). Знущалися вони так, аби не залишати слідів на жертві: били через фанеру або рушник.
Відоме знаряддя катувань – "качалку Богнера", про яку згадували на Нюрнберзькому процесі, на 20 років раніше, ніж в Освенцимі, у Чернівцях застосовував доктор Постатний (українець, який мав гарну бібліотеку). Чернівчани розповідали, що бачили в нього навіть літературу з інструкцією катувань і виявленням чаклунів.
Хабарі поліцейські брали вже століття тому – за панування Румунії на Буковині. В. Кресс описує випадок, як молодий випускник школи сигуранци був помічений під час отримання хабаря. Покарали його своєрідно – призначили начальником кримінальної поліції.
Згодом у місті з’явився новий начальник сигуранци румун Хахоне. Оскільки він закінчив Віденський університет, то не заздрили затриманому, який не назвав його "паном доктором". Він був завжди поголений, носив білі фетрові гамаші, мав пристрасть до гарних жінок.
Поліція моралі займалася в місті жінками легкої поведінки. Їх арештовували, шмагали канчуками та відправляли за межі міста.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
