У сучасній українській мові іменника "співпадіння" не існує. Про це свідчать академічні словники, які зовсім не фіксують цього слова, хоча воно часто трапляється в побуті.
Про це повідомляє OBOZ.UA, посилаючись на матеріали колишньої рубрики "Уроки української мови" газети "Хрещатик".
Мовознавці, які готували рубрику, порадили вживати натомість іменник "збіг".
Згідно з поясненням, наведеним в "Уроках" префікс спів- (відповідник старослов’янського со-) трапляється переважно в назвах осіб, котрі роблять щось спільно із кимось, або для описання дій, які вони виконують разом.
Наприклад: співавтор; співвидавець; співдоповідач; співнаймач; співпрацівник; співрозмовник; співучасник; співтворчість; співучасть.
Щодо "співпадіння", лінгвістка Олександра Сербенська влучно зауважила, що це слово, якщо послуговуватись законами української мови, можна тлумачити хіба що як "спільне з кимось падіння". Його появу можна пояснити тільки як калькуванням.
Борис Антоненко-Давидович назвав цей неологізм недоладним, а Олександр Пономарів – покручем.
Отже, дане слово точно вживати не варто.
Щодо дієслів, то можна замінити варіантами "збігатися", "сходитися" або "зіставлятися" та похідними від них формами.
Серед них "збіг", "збіжний", "збіжність"; "зіставлення", "зіставний", "зіставність".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
