Прикордонники повернулися з-під Маріуполя

Тридцять прикордонників із Чернівців повернулися до рідного міста у опівночі у середу, 16 липня. Протягом п'яти місяців вояки перебували на блокпостах на трасі Маріуполь-Широкіне. Демобілізованих бійців зустрічали теплими обіймами, повстанськими піснями і смачними канапками.

- Бійці не належать до Чернівецького прикордонного загону, хоча родом і з Буковини, - пояснює заступник командира по роботі з персоналом Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України Андрій ЛУЩИК. - Вони — у складі батальйону оперативно-бойової комендатури “Великі Мости-3”, що у Сокальскому районі на Львівщині. Прослуживши під Маріуполем більше чотирьох місяців, вони на кілька днів повернулися додому. Потім повернуться на Львівщину. В зону АТО їх більше не планують відправляти — відбулася ротація. На жаль, цього разу не обійшлося без втрат. Один із прикордонників, який із цією групою перебував в АТО, помер від невиліковної хвороби.

Серед тих, хто очікував на прибуття прикордонників — чернівчанка Яна РЕМСЬКА. Чоловіка, електромеханіка Чернівецької обласної телерадіокомпанії “Буковина” Олександра Рибака жінка не бачила вже майже півроку.

- Коли чоловік поїхав на Схід, ми з донькою дуже переживали, - зізнається Яна Ремська. - Адже ситуація вкрай складна, кожен день може стати останнім. Хоча й розуміли, що їхати треба, та серце не відпускало. Просила чоловіка, щоби він якомога частіше телефонував і казав хоча би кілька слів: “живий, здоровий”.

На війну Олександра збирали коштами друзів, колег, волонтерів.

- Лише один порожній рюкзак коштує тисячу гривень, - зазначає Яна Ремська. - А ще ж потрібно було літню та зимову форми, дві пари берців. І все це треба було роздобути самотужки, держава не давала нічого. Добре, що нам допомогли. Яке враження у чоловіка від перебування на службі? Не надто позитивне. Крім волонтерів, про військових практично ніхто не дбає.