Останній із могікан: столітню хатину на Гравітоні в Чернівцях невдовзі знесуть

На вулиці Руській, під номером 231, стоїть стара хатинка. Її спорудили ще за часів Австро-Угорщини. Вона обнесена дерев’яною огорожею, поряд – прибудова для курей, ззаду – туалет.

Практично вся територія на Гравітоні вже забудована багатоповерхівками, старі будинки знесли. Цю ж хатку називали "останньою з могікан", бо вона чи не єдина протрималася досі.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 11 січня, пише molbuk.ua



Жила без світла, газу, води та каналізації

Мешкала тут, як повідомили кореспондентці "МБ", Ганна Дмитрівна Арич. Бабуся тримала курей, підгодовувала безпритульних песиків, котиків. Навіть птахи звідусіль зліталися на її подвір’я, бо для всіх бабуся знаходила щось смачненьке. Позаду хати був сад, город. Там панував ідеальний порядок, зазначають старожили. При цьому в хаті давно вже не було світла, централізованого водопостачання, каналізації, газу. Топила господиня дровами в пічці.


Фото з архівів "МБ"

Утім, усі ці побутові незручності не псували їй настрою. Вона жила у своїй затишній оазі посеред міста, що швидкими темпами розбудовувалося. Тому нізащо не приставала на вмовляння забудовників продати хату чи обміняти її на квартиру в багатоповерхівці.

"Тій хатині – понад сто років. Її збудували за Австрії ще батьки цієї жінки. Бабуся тут народилася і прожила все життя. У тій хаті не було газу (палила дровами), електрики (світила лампою та свічками), води (брала у магазинах через дорогу). Я була там: долівка без підлоги, покрита домотканими доріжками, лавки під стіною. Але чисто. Туалет надворі, – згадує мешканка Гравітону пані Надія. – Господиня мала город біля хати, де садила квіти, картоплю, грядки. Росли також фруктові дерева.

Бабуся тримала кілька собак і котів, яких дуже любила. А ще годувала безпритульних песиків, які збиралися біля хати.


Фото з архівів "МБ"


Будівельні фірми вже давно хотіли викупити в неї цю земельну ділянку. Але бабця поприписувала до хати всіх своїх родичів і вимагала для них квартири, а для себе – будинок в Остриці".

Господиня, попри поважний вік (понад 90 років), була досить жвавою. Перехожі щодня її бачили на подвір’ї.


Фото з архівів "МБ"

"Світлий промінчик у цьому світі"

Директорка муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського, краєзнавиця Леся Щербанюк багато років мешкає на Гравітоні, тому також мала нагоду часто бачити бабусю.

"Коли йшла повз, ніколи не проминала поглядом її хатинку. Там такі двері цікаві, з вирізьбленими візерунками. Господиня – в білій хусточці, маленька, тендітна, чистенька, спокійна-спокійна. Завжди у праці, такій розміреній, як ото в людей у селі. Від самого раночку бабуся вже подвір’ячком ходила, поралася по господарству. Довкола – курочки, песики, котики. Ідеальні грядочки, квіточки – все це від весни до осені було дуже доглянуте. Там росли розкішні тюльпани, нарциси. Восени – хризантеми, чорнобривці. Кожна квіточка доглянута! Не всі кількаповерховими віллами тішаться так, як бабця тішилася своєю хаткою.

У неї майже завжди були прочинені двері до коридору. То навіть ворони залітали до хати. Песики й котики дружно їли та спали цілими днями перед дверима. Отака була бабця…"


Фото з архівів "МБ"


Леся Щербанюк розповідає, що її родичі мешкали через дорогу від бабусі в дуже схожій хатині. Та коли їм забудовники запропонували обміняти її на квартиру в "панельці", відразу погодилися і виїхали.

Не таємниця, що Гравітон давно активно забудовується, провадить Леся Щербанюк.

"Проєкт на забудову того кварталу розроблений років 25-30 тому. Але зміни в державі дещо затримали ці плани. Зараз там просто на очах, як гриби після дощу, ростуть будинки".

"Навіщо йому та халупа?"

Днями кореспондентка "МБ" побувала біля хатинки. Там зачинено. Сусіди розповіли, що бабуся Аня померла минулої зими. Хата перейшла у спадок її братові. Він час від часу навідується сюди, підгодовує курей. Тим часом на її колишній город, де росли пишні квіти, вже заїхала будівельна техніка. Невдовзі цей "останній із могікан" назавжди зникне. На території прикріплена вивіска, що тут ведеться будівництво багатоквартирного житлового будинку "з об’єктами соцкультпобуту". Загалом – 56 квартир. Забудовник – фірма "Рембудсервіс-інвест".

"Він точно продасть хату, якщо ще не продав, – запевнив мене один із сусідів, кажучи про теперішнього господаря будівлі. – Навіщо йому ця халупа?".








"Бабуся впиралася до останнього"

Ми сконтактували з керівником "Рембудсервіс-інвест" Василем Димедом. Він підтвердив, що хатину знесуть.

"Тут мешкала Ганна Дмитрівна Арич. Якщо бути більш точним – Аурелія Дмитрівна, але ми називали її Анною, так більш звично, – згадує Василь Васильович. – Намагалися з нею вести перемовини, але з того нічого не вийшло. Вона не хотіла нам продавати хату. Впиралася до останнього. Це, звичайно, дуже стримувало наше будівництво. Минулої зими жінка померла, царство їй небесне.

Будинок був оформлений на неї і брата. Зараз брат як перший спадкоємець оформлює частку сестри на себе. Пообіцяв, коли матиме всі документи про спадщину, прийде до нас і ми з ним усе "розрулимо".

Він сам уступив нам цю хатинку і дозволив завезти техніку на подвір’я, аж під хату. Ми вже змонтували баштовий кран, тепер там зручно працювати. А щодо хатинки – прийде час і ми її знесемо. Маємо із власником певні домовленості, які не можуть бути предметом обговорення. Але все спокійно, без зауважень з одного чи іншого боку. Ми у своїх перемовинах дійшли компромісу".

Колись брат із сестрою пробували приватизувати земельну ділянку під хатою, але їм відмовляли, тому що та територія відведена під будівництво.

"За планом благоустрою міста тієї хатинки точно немає. Ми маємо всі дозволи на будівництво, земля відведена, проєкт затверджений, пройшов експертизу, погоджений генплан. Згідно з ним, на місці цієї хатини будуть пішохідні доріжки. Загалом у тому напрямку, якщо ви знаєте, було багато стареньких халупок. Усі вже позносили. Усе тече, все змінюється. Хоч повільно, але на краще", – вважає Василь Димед.

Коли саме хату знесуть і розпочнеться активне будівництво, співрозмовник воліє не загадувати. Каже, через війну щось конкретно планувати неможливо.

"Яке зараз може вестися будівництво, якщо немає ніде чоловіків? Тож не будемо нічого наперед загадувати. Усе залежить від ситуації. Хай уже Україна переможе, а тоді вже побачимо", – каже забудовник.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram