Скільки б інспектори управління порядку та контролю за благоустроєм не боролися зі стихійними продавцями, вони все одно вигулькують у різних місцях, наче гриби після дощу, щойно їхні "гонителі" підуть геть.
Деяких із вуличних продавчинь справді шкода, коли пересвідчуєшся, що це прості бабусі з села, які вирішили трішки заробити, продавши щось зі свого саду чи городу. Інші ж – перекупниці, яких привозять рано-вранці на бусах. Звісно, ніхто в цьому не зізнається: про це можна лише здогадатися з асортименту товару та хіба що хтось із "конкурентів" здасть.
Про це йдеться у публікації "МБ" від 27 липня, пише molbuk.ua
"Страшно зимувати, все таке дороге"
Кореспондентка "МБ" після обіду у вівторок, 25 липня, навідалася на кілька місць стихійної торгівлі. Спершу пішла до одного з дворів на проспекті Незалежності. Там сиділо кілька бабусь і чоловіків. Побачивши фотоапарат, вони почали підніматися з місць, відвертатися. Утім, збагнувши, що я не інспектор і нічого поганого їм не зроблю, заспокоїлися, і торгівля відновилася.
На запитання, чому не йдуть торгувати на ринок, бабусі запевняють: вони б і не проти, але інші продавці вже там зайняли всі місця і їх не пускають.
"Я готова продавати на базарчику, платити за місце. Але ви підіть на ринок "Центральний", там сільським людям немає де впхатися. Тож і стаємо, де можемо. Ось я не принесла, бо воно важке, як земля, а приволочила огірки, лопатки. Зможу хоч кілька тисяч заробити й запастися на зиму. Бо страшно зимувати: комунальні дуже дорогі, а пенсія – усього три тисячі", – пояснює одна з продавчинь.
Бабуся, на ім’я Стефа – з Герцаївщини. Запевняє: неодноразово пробувала торгувати на ринку, проте звідти її проганяють ті, хто тут уже давно продає. І всім байдуже, що вона заплатила за місце, що вона старенька і не має сил ходити з сумками туди-сюди.
"Я вам правду кажу, я стара жінка і не буду обманювати, – каже. – Приходжу на ринок, знайду собі місце, а прийде інша і мене виганяє. Перейду на друге – вже звідти женуть, мовляв, я тут торгую, а не ти! А гроші за місце я вже заплатила, та кого це хвилює.
Ганяють нас і з вулиць уже інспектори. Але ми потім знову десь стаємо. Ну, бо що робити? Мусимо якось виживати. Пенсія мала, і її не вистачає. Треба заплатити за світло, за обробляння городу. А їсти що? Землю? Я землю їсти не можу. Я теж людина, хочу хліба і до хліба".
"Немає на ринку місця для сільських людей"
Пані Стефа демонструє свій товар: "Ось, бачите, зелень, квасоля, а в сусідки – молода кукурудза. Багато ми на цьому не заробимо. Це так, щоб було за що їсти купити".
Бабуся стверджує: якби облаштували тут їм офіційне місце для торгівлі, вона б платила. Бо, торгуючи на вулиці, робить це не тому, що хоче зекономити на оплаті за місце, а просто через те, що на ринки її не пускають. Тож пропонує облаштувати більше офіційних місць для торгівлі всілякою городиною та садовиною.
"Ось був на Гравітоні майданчик. Тепер там якісь машини залишають. От чого б там людям не дозволити торгувати?" – розмірковує.
Поряд чоловік торгує помідорами та лохиною. Каже, приїжджає з Тернопільщини. На запитання, чому не їздить торгувати в Заліщики – ближче було б – відповідає, що там на базарі усе червоне від помідорів. Адже цей район в улоговині Дністра, як відомо, – помідорний рай. Ну, а на нашому ринку теж негаразд – ганяють. Тож і стає, де може.
"Я колись років 15 на ринку "Центральний" торгував. Приїжджав рано-вранці, справно платив за місце немалі гроші. То до 9-ої ранку мене разів п’ять переганяли туди-сюди. Ну, то що мені, в повітрі ставати чи де? Немає там місця для сільських людей…Взагалі так не повинно бути: контролери мають спочатку дати мені місце, а вже тоді брати гроші".
Щодо помідорів вірю, що вони домашні, а от лохина викликає сумнів.
"Невже справді з дому? Ви що, у себе на подвір’ї вирощуєте?" – цікавлюся. Та, схоже, правди мені дізнатися не вдалося.
Ще один чоловік простягає грушку – невеличку, з цяточками, видно, що домашня.
"Скуштуйте, дуже смачна! Це з мого саду, некроплена! Вона з дуже старого дерева. А як пахне! Коштує 30 гривень кілограм, тоді як у магазинах – по 50", – пригощає. Дякую, з насолодою з’їдаю фрукт. І справді, дуже смачно.
"Хто стоїть на базарі, має бабло, щоби платити за місце"
У центрі за кінотеатром "Чернівці" стихійна торгівля розгорнулася у два ряди. Тут на мій фотоапарат реагують значно агресивніше. Мовляв, що я хочу і навіщо фотографую.
Коли розговорилися, наводять різні аргументи, чому вони тут, а не на офіційних ринках.
"А там на базарі є місце для нас? Там усі місця розібрали. А ще там треба платити за місяць наперед – це три тисячі. А я маю 2500 пенсії. Звідки мені ці гроші взяти, банк грабувати чи що? А ще ж і на дорогу треба, і хліба купити, щоби пообідати, поки буду торгувати. То де взяти стільки грошей?" – обурюється одна з продавчинь, яку бачу тут чи не щодня вже багато років.
"Але ж інші платять, умови для всіх мають бути однакові", – зауважую.
"Ті, хто стоять на базарі, значить, мають бабло, а я не маю звідки платити. Нас не привозять машинами. Тут усі на своєму горбі все тягнуть".
Ще однією причиною, чого не йде торгувати на ринок, співрозмовниця називає те, що вона туди не має змоги доїхати. Мовляв, із села їде маршруткою, а потім тролейбус її довозить просто сюди, під кінотеатр. З ринками такого зручного сполучення немає, а носити важкі сумки вона не може.
Пані Марія з Топорівців розповідає, що пенсії їй не вистачає, от і підзаробляє. На базар, каже, її також не пускають ті, хто там постійно торгує.
"А хочеться ж з’їсти щось доброго: шматок ковбаси, масла. Вродили помідори, я сама всіх не з’їм, от і везу на продаж. Хоч кілька гривень зароблю. Бо он, пішла в аптеку, а ліки вже знову подорожчали. Спробуй тут вижити…"
Продавчиня поряд пропонує: "Якщо влада хоче викорінити стихійну торгівлю, нехай облаштує тут, у центрі, де багато людей, базар, який буде називатися "від виробника". Тут буде чисто, самі продавці дбатимуть про це. Чернівчани зможуть купити домашню продукцію, а місто отримуватиме кошти від оплати за місце".
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
