Військовослужбовець Денис (прізвище не вказуємо у цілях безпеки, – авт.) – родом із Донецька, уже майже десять років служить у Нацгвардії. Військовий брав активну участь у звільненні Харківщини.

– Службу я розпочав ще до повноліття. Спочатку вступив до військового ліцею в Донецьку. Після закінчення ліцею вирішив стати військовим і вступив до Харківської академії Національної гвардії України. Так уже десятий рік служу і розумію, що життя без армії – не для мене, – розповідає Денис.



"Мало хто був готовий до цього"

За словами нацгвардійця, війна 2014 року і війна, яка розпочалася 24 лютого, – абсолютно різні.

– 24 лютого для мене розпочалося із нерозуміння того, що відбувається. Якщо порівнювати з 2014 роком, це інші емоції й зовсім інші бойові дії. 24 лютого ми почули вибухи ракет, а вже через чотири години побачили російських солдатів на околиці Харкова. Відверто кажучи, мало хто був готовий до цього, – говорить хлопець.

На момент вторгнення росіян військова частина, в якій служив Денис, виконувала завдання на Харківському напрямку.

– Ми знаходилися за дев’ять кілометрів від російського кордону. Обстріли, як артилерійські, так і танкові, чули щодня, відбивали абсолютно всі атаки. Найважчий для мене бій відбувся 28 травня біля села Цупівка. Тоді потрібно було не лише про себе думати, а й про цілий підрозділ. Цей бій запам’ятався мені на все життя. Він завершився успішно – ми зупинили ворога та зуміли піти в контрнаступ, – згадує Денис.

"Зараз думаю лише про перемогу"

Настрої людей на Харківщині проукраїнські, адже люди побачили, як росіяни поводилися та як нищили все довкола.

– Не було такого будинку, в якому б не вибило вікна чи не побило б дах. Уламки від парканів, будинків розкидані повсюди. Війна ступала абсолютно всюди. Ті, хто це бачив, ніколи не забудуть пережитого, – запевняє Денис.

Наразі молодий військовий служить у чернівецькому підрозділі Нацгвардії.

– Після одинадцяти місяців успішної служби на Харківщині командуванням було прийнято рішення про ротацію особового складу для відновлення і фізичного, і морального стану військових, які брали участь у бойових діях. Тож зараз я ділюся бойовим досвідом із військовослужбовцями в Чернівцях, – каже Денис. – Я хочу мати сім’ю, надійний тил, та зараз думаю лише про перемогу. Без армії я не зможу жити.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram