Сьогодні, 24 лютого, - роковини повномасштабної війни Росії проти України.
Про цей страшний рік та чого очікувати далі, кореспонденти "МБ" поговорили з кандидатом історичних наук, політологом Ігорем Буркутом, пише molbuk.ua
"На опір противникові піднявся весь народ"
– Яким був цей рік для України?
– Він став найважчим у новітній історії незалежної України. Під час цього удару переважна більшість закордонних політиків вважала, що ворог захопить Київ за три дні, а Україна як незалежна держава припинить своє існування. Зовсім несподівано – не лише для іноземних політиків, але й для частини українців – з’ясувалося, що на опір противникові піднявся весь народ. І вдалося буквально за ці три дні, впродовж яких агресор планував захопити столицю, зупинити, врізати як слід і налякати ворога так, що він довго не міг прийти до тями.
Переважна більшість українців побачила смертельну небезпеку для себе у цій агресії. Противник сподівався, що тут його зустрінуть квітами, почнуть обіймати і говорити слова вдячності за визволення російськомовних від якихось там "укронацистів". А з’ясувалося, що нацисти приперлися з Московії до нас, і ніхто їх обіймати не хотів. А от бити хотіло дуже багато людей.
Ми ще не оцінили багатьох речей. Історики майбутнього повинні точно визначити роль територіальної оборони. Як на мене, вона дуже велика! Коли люди з самими тільки автоматами пішли на танки, бойові машини піхоти й зуміли перемогти. Коли гинули, але зупиняли броньовану техніку.
Багатьох у світі вразили наші волонтери. Практично кожен свідомий громадянин України тією чи іншою мірою щось робив для фронту. Ліпив вареники, в’язав солдатам теплі шкарпетки, збирав гроші на дрони, автомобілі. Хто що міг, те й робив.
Мене вразило по-справжньому те, скільки дронів зробили самі люди, скільки різноманітної військової техніки почали виготовляти у майстернях. От як ті багі у Сторожинці й багатьох інших містах. Такого, думаю, світ ще не бачив.
Генерали країн НАТО, які уважно стежать за тим, що відбувається в Україні, просто вражені тим, що можуть зробити наші хлопці і дівчата, дядьки і тітоньки, діди і бабусі. Коли школярі співають пісень і збирають гроші, які передають на техніку для армії, це зворушує. Єднання української нації показало: слова про те, що Україна існує, існуватиме, і ніяка зараза нас не зламає, виявилися правдою.
– Що буде далі?
– Далі легше не стане. Очікуємо на контрнаступ. Будуть жертви. На жаль, зазвичай під час наступу гине більше людей, ніж під час оборони. А зараз і в обороні великі втрати, як бачимо… Війна показала, що вона заходить у кожну хату. Кожному з нас потрібно готуватися до всього, що може відбутися. Спеціалісти радять людям призовного віку вчитися надавати першу домедичну допомогу на фронті, володіти зброєю.
Хоча нам важко, але ми об’єдналися. А ще сталося те, чого не було з часів Другої світової війни. Тоді утворилася антигітлерівська коаліція. Зараз – антирашистська коаліція, яка ще більша. Україну повністю підтримують понад пів сотні країн. І завдяки цій підтримці ми не лише вистоїмо, але й досягнемо того, чого нам необхідно. А наша мета найперше – викинути противника зі своєї території, вийти на кордони, примусити Росію заплатити репарації за збитки, яких вони нам завдали, і покарати воєнних злочинців міжнародним трибуналом. Головне для українців зараз – не втрачати віри в перемогу. Я в це вірю і, судячи з опитувань, вірить 95 відсотків громадян.
"Якщо Україна програє, Байдену як політику "кришка"
– Схоже, Байден теж, якщо прилетів до України.
– А це перемога не лише України, але й Байдена особисто. Тут є багатьом невідомі секрети. Байден був вимушений відповісти перед американським народом за гріхи попередніх президентів. 20 років американці воювали в Афганістані. Нічого не домоглися, бо намагалися людей, які живуть у 16-му столітті, насильно перетягнути у 21-ше. І зрозумівши, що там перемоги не буде, Байден вивів війська. Через це багато американців його не любить. Тож якщо зараз Україна програє, Байдену як політику "кришка". А восени наступного року – президентські вибори. І якщо не сам Джозеф, то хтось із його однопартійців зможе перемогти лише в тому випадку, якщо до того часу Україна здобуде перемогу, а агресор буде покараний.
– На що все ж таки розраховує Путін?
– Доки триває війна, доти він при владі. Що війну виграти неможливо, Путін це вже сам, думаю, розуміє. Тому він зацікавлений у затягуванні війни. Затягнути війну Росія, звичайно, може. У неї величезні людські ресурси. Вони можуть мобілізувати декілька мільйонів солдатів, кинути їх на фронт. І нам доведеться їх перемелювати, перемелювати… Але тут все ж таки 21-ше століття, а не середина 20-го. Нова війна – не Друга світова, де людські хвилі "жуковського" м’яса могли розбивати фронт противника і наступати. Зараз усе вирішує техніка. Якщо НАТО нам дасть сучасної техніки стільки, скільки потрібно, нічого Путіну не світить.
Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |
